О’Рурк Олександр Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ОʼРУ́РК Олександр Микола­йович (псевд. і крипт.: А. Н. О. Р., А. Круро, А. Н. Орурков, Олег Русанин; 05. 06. 1883, с. Малютинці Пирятин. пов. Полтав. губ., нині Лубен. р-ну Полтав. обл. — 23. 02. 1942, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург) — фахівець у галузі залізничного транс­порту, прозаїк. Син М. ОʼРур­ка. Доктор технічних наук (1939), професор (1924). Член Всерос. СП (1924). Навч. 1894–1900 у Київ. кадет. та Пажес. (С.-Пе­тербург) корпусах, закін. С.-Пе­тербур. ін­ститут інж. шляхів сполуче­н­ня (1907). У 1906 два семестри слухав лекції в Шарлот­тенбур. політех. ін­ституті (Німеч­чина). Від 1907 працював на Моск.–Віндаво–Рибін. та Пд. залізницях; від 1914 — у Міністерстві шляхів сполуче­н­ня; від 1917 — у Воронез. окрузі шляхів сполуче­н­ня (РФ), викладав у місц. залізнич. політехнікумі; від 1919 — у Москві: керуючий справами Вищої ради із пере­везень при РНК РРФСР; від 1922 — 1-й заст. нач. Петрогр. округу шляхів сполуче­н­ня (нині С.-Пе­тербург) та ст. ін­спектор Пн.-Зх. рай. комітету (1923–30). Водночас від 1924 викладав у Ленінгр. ін­ституті інж. залізнич. транс­­порту (від 1936 — у складі індустр. ін­ституту), де 1929–33 завідував музеєм залізнич. транс­порту, 1933 створив і очолив єдину в СРСР каф. екс­плуатації пром. транс­порту. Автор наук. праць з екс­плуатації залізниць. Опублікував низку курсів лекцій, спів­­автор «Краткой энциклопедии железнодорожного дела» (Петро­град, 1923), видав «Таблицы умножения» (Мос­ква, 1955). Уклав «Краткий путеводитель по Музею при Ленин­градском ин­ституте инженеров путей сообщения» (Ленин­град, 1931). За ред. О. ви­йшли фундам. колективні праці «Железнодорожная энциклопедия» та «Справочник железнодорожника» (з перед­мовою О.; обидві — Москва; Ленін­град, 1926). Здійснював також літ. та видавн. діяльність. Ще пере­буваючи в Пажес. корпусі видав «Альманах» (С.-Пе­тербург, 1900), в якому вмістив під псевд. А. Круро оповіда­н­ня «Обрывки воспоминаний». Автор зб. «Рас­сказы» (т. 1, С.-Пе­тербург, 1908), куди вві­йшли оповіда­н­ня «Омут», «В деревне», «У при­стани», «Под церковным куполом», «Цирцея», «Мгла», «Третий». Пізніше під псевд. Олег Русанин ви­йшли зб. оповідань «У стальной ленты», роман «Угар» (обидва — Воронеж, 1918), зб. «Рас­сказы» в альманасі «Сто­жары» (кн. 2–3, Петро­град, 1923; оповіда­н­ня «Белая вилла», «Ночною порой», «Час», «Месть» та ін.). Автор зб. оповідань про Ялту «Крымские эскизы» (1924) та нарисів «Страницы истории техники» (1934, спів­­авт.; обидва — Ленін­град). Твори друкував у г. «Юж­ный край» (Харків, 1911–13) та ін. газетах, воронез. ж. «Волны» (1918–19), «Свободный труд» (1919). Пере­клав з англ. мови спогади батька. Його «Воспоминания старого путейца» не були закін. (частково опубл. І. Орурком). Помер від хвороби під час блокади Ленін­града.

Пр.: Каким должен быть заведываю­щий (начальник) станции. Москва, 1919; 1922; Как улучшить работу всякого пред­приятия путем НОТ. Москва; Ленин­град, 1924; Работы на опытном участке Мос­ква–Ростов Северных железных дорог. Москва, 1924; Опыт графического расчета больших узловых и других станций. Москва, 1924; Железнодорожное дело и применение в нем методов НОТ. Мос­ква; Ленин­град, 1925; Опытные участки на железных дорогах: (Как организовать на железной дороге опытный участок). Москва, 1925; Техническая и ком­мерческая эксплуатация железных дорог. Москва, 1927; Памятка со­ставителя поездов. Москва; Ленин­град, 1927; Па­мятка сцепщика вагонов и со­ставителя поездов. Москва, 1929; Москва; Ленин­град, 1932 (спів­­авт.); Использование линий пере­гонов и подвижного со­става. Ленин­град, 1931; Без­опасность движения. Ленин­град, 1932; Пере­стройка ра­боты на промышлен­ном железнодорожном транс­порте. Ленин­град, 1938.

Літ.: Орурк И. А. Профес­сор А. Н. ОʼРурк: Личные воспоминания. Обучение в ин-те, служеб., науч. и пед. деятельность на транс­порте. С.-Пе­тербург, 1995; Сахаров И. Полтавские ирландцы графы ОʼРур­ки: К во­просу об этническом со­ставе дворянства Украины // Генеалогія: Зб. наук. пр. К., 2013. Вип. 1; Ротач П. П., Ротач О. П. Полтавщина літературна: Енциклопед. біо­бібліогр. слов. Кн. 2. П., 2020.

П. П. Ротач, О. П. Ротач

Завантажити статтю