Омельник

ОМЕЛЬНИ́К – село Кременчуцького району Полтавської області. У жовтні 2015 з Омельниц. (належали села Варакути, Литвиненки, Пустовіти, Федоренки), Демидів. (Гуньки, Ковалі, Найденівка, Радочини, Щербухи, Яремівка), Запсіл. (Крамаренки, Степівка) та Рокитнен. (Онищенки, П’ятихатки, Романки, Щербаки) сільс. рад утвор. Омельниц. громаду (224,82 км², 5019 осіб). О. знаходиться на правому березі Псла (притока Дніпра), у місці впадіння в неї р. Омельник, за 120 км від обл. центру, 23 км від райцентру та 12 км від залізнич. ст. Потоки. Пл. 8,2 км². За переписом насел. 2001, проживали 1811 осіб; станом на березень 2021 — 1690 осіб; переважно українці. Виявлено поселення та могильник доби бронзи, обстежено залишки 25-ти курганів. Існує декілька версій щодо походження назви села: від імені першого поселенця козака Омелька; від кримськотатар. управителя Еміна та ін. О. позначено на карті, укладеній 1630 франц. інж. Г. де Бопланом. 1638 жит. брали участь у селян.-козац. повстанні на чолі з Я. Острянином (Остряницею) та К. Скиданом, через 10 р. — у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648–1775 — сотенне містечко (1648–61, 1663–67 — Чигирин., 1661–63 — Кременчуц., після Андрусів. угоди 1667 — Полтав., потім — Миргород. полків). Прадід композитора 19 ст. П. Чайковського — Чайка Федір Опанасович (1695–1767) — був козаком Омельниц. сотні. 1776–84, 1796–1802 — містечко Новорос., 1802–1920, 1922–25 — Полтав., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1784–95 — Катеринослав. намісництва; 1776–1923 — Кременчуц. пов. 1874 відкрито земську школу. 1890 тут провадив дослідж. природознавець, біогеохімік В. Вернадський, завдяки йому в околицях відкрито родовище залізистих кварцитів. 1892 проживали 3137, на поч. 20 ст. — бл. 2,5 тис. осіб. У цей період діяли 2 православні церкви, євр. молитов. будинок, збирали 3 ярмарки на рік. 1910 було 425 дворів, мешкали 2316 осіб. 1912 функціонували церк.-парафіял. та міністер. школи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Кременчуц. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл. 1923 з Манжеліїв., Омельниц., Пісків. й Федорів. волостей утвор. Манжеліїв. р-н (див. Манжелія). Від серед. 1920-х рр. — село. За переписом насел. 1926, в Омельниц. сільс. раді (входили села Литвиненки, Пустовіти, Варакути, ім. Паризької комуни) були 842 двори, мешкали 2812 осіб. 1928–30 — у складі Потіц. р-ну, 1930–39 — Кременчуц. міськради, від 1939 — Кременчуц. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (у 1990-х рр. освячено пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. Від 13 вересня 1941 до 27 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Є брат. могила воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової війни загинули 135 воїнів-земляків (споруджено пам’ятник). 1966 на березі Псла збудовано піонер. табір і будинок відпочинку. 1968 створ. радгосп «Кременчуцький», що спеціалізувався на виробництві м’яса і молока та вирощуванні овочів. 1990 проживали 1820 осіб. Нині в О. — заг.-осв. школа, дитсадок; музей хліба «Чарівна хлібинка», істор.-етногр. музей «Віковічна спадщина», публічна б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Від 2009 проводять регіон. фольклор. фестиваль «Омельницьке розмаїття»; від 2019 — фестиваль «Чарівна симфонія козацтва». Від 2010 при Омельниц. культурно-спорт. клубі «Дивограй» функціонує однойм. театр. колектив, що 2013 отримав звання «народний». На честь В. Вернадського учнями закладено парк, у якому встановлено пам’ят. знак (2004, скульптор В. Волкова). Охороняють ландшафт. Нижньопсільський заказник (заг.-держ. значення) і геол. пам’ятку природи Головкові кручі (місц.). Є Свято-Вознесен. церква. Серед видат. уродженців — ортопед-травматолог І. Зайченко.

Літ.: Твердохліб М. Ф., Клименко С. І. Село Омельник. Історія та історичні особистості; Пономаренко О. М. та ін. Стежками В. І. Вернадського: Путівник (обидві — Кременчук, 2012).

О. П. Яроменок, А. О. Тріска

Розмір шрифту

Омельник

Рекомендована література

Інформація про статтю

Схожі статті