Омельник
ОМЕЛЬНИ́К — село Кременчуцького району Полтавської області. У жовтні 2015 з Омельниц. (належали села Варакути, Литвиненки, Пустовіти, Федоренки), Демидів. (Гуньки, Ковалі, Найденівка, Радочини, Щербухи, Яремівка), Запсіл. (Крамаренки, Степівка) та Рокитнен. (Онищенки, П’ятихатки, Романки, Щербаки) сільс. рад утвор. Омельниц. громаду (224,82 км2, 5019 осіб). О. знаходиться на правому березі Псла (притока Дніпра), у місці впадіння в неї р. Омельник, за 120 км від обл. центру, 23 км від райцентру та 12 км від залізнич. ст. Потоки. Площа 8,2 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1811 осіб; станом на березень 2021 — 1690 осіб; переважно українці. Виявлено поселення та могильник доби бронзи, обстежено залишки 25-ти курганів. Існує декілька версій щодо походження назви села: від імені першого поселенця козака Омелька; від кримськотатар. управителя Еміна та ін. О. позначено на карті, укладеній 1630 франц. інж. Г. де Бопланом. 1638 жит. брали участь у селян.-козац. повстанні на чолі з Я. Острянином (Остряницею) та К. Скиданом, через 10 р. — у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648–1775 — сотенне містечко (1648–61, 1663–67 — Чигирин., 1661–63 — Кременчуц., після Андрусів. угоди 1667 — Полтав., потім — Миргород. полків). Прадід композитора 19 ст. П. Чайковського — Чайка Федір Опанасович (1695–1767) — був козаком Омельниц. сотні. 1776–84, 1796–1802 — містечко Новорос., 1802–1920, 1922–25 — Полтав., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1784–95 — Катеринослав. намісництва; 1776–1923 — Кременчуц. пов. 1874 відкрито земську школу. 1890 тут провадив дослідж. природознавець, біогеохімік В. Вернадський, завдяки йому в околицях відкрито родовище залізистих кварцитів. 1892 проживали 3137, на поч. 20 ст. — бл. 2,5 тис. осіб. У цей період діяли 2 православні церкви, євр. молитов. будинок, збирали 3 ярмарки на рік. 1910 було 425 дворів, мешкали 2316 осіб. 1912 функціонували церк.-парафіял. та міністер. школи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Кременчуц. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл. 1923 з Манжеліїв., Омельниц., Пісків. й Федорів. волостей утвор. Манжеліїв. р-н (див. Манжелія). Від серед. 1920-х рр. — село. За переписом насел. 1926, в Омельниц. сільс. раді (входили села Литвиненки, Пустовіти, Варакути, ім. Паризької комуни) були 842 двори, мешкали 2812 осіб. 1928–30 — у складі Потіц. р-ну, 1930–39 — Кременчуц. міськради, від 1939 — Кременчуц. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (у 1990-х рр. освячено пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. Від 13 вересня 1941 до 27 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Є брат. могила воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової війни загинули 135 воїнів-земляків (споруджено пам’ятник). 1966 на березі Псла збудовано піонер. табір і будинок відпочинку. 1968 створ. радгосп «Кременчуцький», що спеціалізувався на виробництві м’яса і молока та вирощуванні овочів. 1990 проживали 1820 осіб. Нині в О. — заг.-осв. школа, дитсадок; музей хліба «Чарівна хлібинка», істор.-етногр. музей «Віковічна спадщина», публічна б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Від 2009 проводять регіон. фольклор. фестиваль «Омельницьке розмаїття»; від 2019 — фестиваль «Чарівна симфонія козацтва». Від 2010 при Омельниц. культурно-спорт. клубі «Дивограй» функціонує однойм. театр. колектив, що 2013 отримав звання «народний». На честь В. Вернадського учнями закладено парк, у якому встановлено пам’ят. знак (2004, скульптор В. Волкова). Охороняють ландшафт. Нижньопсільський заказник (заг.-держ. значення) і геол. пам’ятку природи Головкові кручі (місц.). Є Свято-Вознесен. церква. Серед видат. уродженців — ортопед-травматолог І. Зайченко.
Рекомендована література
- Твердохліб М. Ф., Клименко С. І. Село Омельник. Історія та історичні особистості; Пономаренко О. М. та ін. Стежками В. І. Вернадського: Путівник (обидві — Кременчук, 2012).
Завантажити статтю
