Омельченко Петро Іванович

ОМЕ́ЛЬЧЕНКО Петро Іванович (22. 09(04. 10). 1894, м. Хорол, нині Полтав. обл. — 21. 02. 1952, містечко Женев’єр-сюр-Марн, Франція) — графік і живописець. Чоловік С. Зарицької-Омельченко. Закін. Хорол. реал. училище (1914), вивчав арх-ру в Києві, згодом навч. малюванню в С.-Петербурзі. Служив в укр. армії періоду Визв. змагань 1917–21, емігрував 1920 до Польщі. Навч. у Варшав. (1920–23) та Праз. (1923–28; викл. В. Гінайс, Я. Боровський, М. Швабинський) АМ, водночас — в Укр. студії пласт. мистецтва (викл. Д. Антонович) у Празі. Член укр. мист. гуртка «Спокій» у Варшаві (1927). Від 1928 жив у Парижі. Працював на підприємстві з гравірування на склі «Аries vеr» (до 1936). У повоєнні роки разом з дружиною мешкав у м-ку Женев’єр-сюр-Марн. Твори О. позначені нац. духом, мист. культурою, продуманою композицією, чітким рисунком і декоративністю. Працював у різних техніках графіки, гравюри на склі. Автор книжк., ужитк. та станк. графіки (портрети робітників, безхатченків), екслібрисів. Роботи експонував на виставках у Празі, Парижі (Салон незалеж. митців, 1928–50), Львові (1932), Берліні (1933). Значну частину мист. спадщини втрачено через пожежу 1972. Окремі графічні роботи О. зберігаються в Укр. музеї в Римі. Написав підручник «Наука про малярські фарби, матеріяли та техніки» (К., 1930; Л., 1996, т. 1; 1998, т. 2). Автор новел «Шкіц», «Море хвилюється», нарису про художника В. Крижанівського «На межі».

Літ.: Попович В. Незнаний майстер графіки // Всесвіт. 1997. № 8/9; Сусак В. Українські мистці Парижа: 1900–1939. [К., 2010]; Українські митці у світі: Мат. до історії укр. мистецтва XX ст. Л., 2013.

В. М. Ханко