Онацький Никанор Харитонович

ОНА́ЦЬКИЙ Никанор Харитонович (28. 12. 1874(09. 01. 1875), х. Хоменкове Гадяц. пов. Полтав. губ., нині село Ромен. р-ну Сум. обл. — 23. 11. 1937, Полтава) — живописець, графік, мистецтво­знавець і поет. Член Асоц. художників Червоної України (1929–30). Навч. у Строганов. худож.-пром. училищі (Мос­ква, 1899–1900), закін. Одес. художнє училище (1905), був вільним слухачем Вищого худож. училища при АМ у С.-Пе­тербурзі (1905–06; викл. І. Рєпін). Викладав кресле­н­ня у Лебедин. гімназії (нині Сум. обл., 1906–13); живопис, малюнок та історію мистецтв — у Сумах: у реал. училищі, кадет. корпусі, труд. школі № 3 (1913–27). Очолював комісію зі спорудже­н­ня памʼятника Т. Шевченку в Сумах (1920). Організатор і 1-й дир. Сум. худож.-істор. музею (1920–32). Брав участь в археол. екс­педиціях; уповноважений з охорони памʼяток старовини, мистецтва та природи (1926) на Сумщині. Зав. від­ділу етно­графії Полтав. краєзн. музею (1933–37). Учасник худож. ви­ставок. Працював у техніках олій. живопису, акварелі, пастелі, малюнка олівцем та пером. Найбільше створив краєвидів. Прості за мотивами пейзажі («Криниця», 1915; «Млин у степу», 1920) від­ображають різні пори року та доби, нерідко їм властива ліричність («Засніжені хати», 1904; «Місячна ніч», 1908; «Мальви», 1910; «Перед грозою», 1912; «Роз­тає», 1915; «Осін­ній клен», 1919; «Захід сонця», 1935), деякі по­значені рисами символізму («Пісні остан­нього променя», 1923). Виконував також натюрморти («Бузок у керамічний вазі», 1914; «Бузок», «Натюрморт із таранею», обидва — 1935) і порт­рети («Автопорт­рет», 1909; 1916; 1923; 1935; «За книгою (Дружина)», 1915), у яких влучно зобразив особливості зовнішності. Іноді писав не­складні за сюжетом картини з селян. життя, дія яких від­бувається в інтерʼєрі хати або на природі («Біля прядки», «Пряля», обидві — 1915; «На пасіці», 1937). Деякі з творів О. було тиражовано як поштові листівки, зокрема «Хата біля Тарасової гори в Каневі» (1911). Зробив ескізи орнам. і темат. роз­писів для будинку Пролеткульту в Сумах, емблем та прапорів, візерунків для рушників і килимів. Окремі картини зберігаються в Лебедин., Луган., Полтав., Сум., Харків. ХМ, Чугуїв. худож.-мемор. музеї (Харків. обл.). Автор мистецтво­знав. роз­відок «Сумський художньо-історичний музей» («Українсь­кий музей», К., 1927, вип. 1), «Сім років існува­н­ня Сумського музею» (1927), «Межигірський фаянс», «Старовин­ні кахлі Сумщини», «Українське гутницьке шкло», «Українська порцеляна» (усі — 1931, Суми); а також пʼєс, оповідань, віршів, публіцист. матеріалів, які друкував у ж. «Рідний край», альманахах «З неволі» (С.-Пе­тербург), «Терновий вінок» (Київ; обидва — 1908), антології «Українська муза» (К., 1909). Заарешт. 1934, 1935, 1937. Роз­стріляний за сфабрик. справою. Реабіліт. 1956.

Літ.: Пчілка О. Українська артистична ви­ставка // Рідний край. 1911. Ч. 28; Петров Г. Він любив мальви // Дні­про. 1965. № 7; Ткаченко Б. Никанор воскреслий // Україна. 1988. № 35; Арефʼєва Г. Злочин, якого не було // Червоний промінь. С., 1995, 18 лют.; Н. Х. Онацький. 1875–1937: Каталог. С., 1995; Небезпечний етно­граф // Граб В. І. У лещатах ДПУ: Нариси про без­під­ставно ре­прес. діячів вітчизн. науки та культури. П., 1999; Юрченко Н. Никанор Онацький: Ідентифікація // ОМ. 2020. № 3–4.

В. М. Ханко, І. В. Огієвська

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю