Онищенко Володимир Анатолійович
ОНИ́ЩЕНКО Володимир Анатолійович (23. 02, за ін. даними — 24. 03. 1949, с. Телешівка Рокитнян., нині Білоцерків. р-ну Київ. обл. — 06. 03. 2018, Київ, похов. у рідному селі) — художник кераміки, монументаліст, мистецтвознавець. Батько Надії Онищенко. Член НСМНМУ (1999) і НСХУ (2000). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1972; викл. З. Флінта, А. Бокотей, Е. Мисько, Ю. Лащук, В. Овсійчук). Працював на Київ. комбінаті монум.-декор. мистецтва (1972–2003), де за його ескізами створ. композиції з мозаїки, вітражі, керам. панно. Брав участь у реконструкції стін. розписів у Михайлів. Золотоверхому соборі в Києві (1997–99). Автор антропо- і зооморф. кераміки, що споріднена з трипіл. традиціями. Роботам О. притаманні особл. лаконізм, чіткість форм і монументальність, витонченість трактування худож. образів. Світоглядна основа творчості О. повʼязана з ідеєю про памʼять роду, предків, уславлення родини як символу любові й незнищенності народу. Працював у техніці димної (сивої) кераміки. Учасник обл. і всеукр. мистецьких виставок від 1972, а також міжнар. молодіж. виставки в Перемишлі (1969–70, Польща), 2-го Всеукр. симпозіуму монум. кераміки в Опішні Полтав. обл., 1-го Полтав. мист. пленеру (обидва — 1998), Нац. симпозіумів гончарства в Опішні (2000, 2001), «Бубнівка–2000» у Вінн. обл., м. Словʼянськ Донец. обл. (2001), «Чигирин–2003» і «Чигирин–2004» у Черкас. обл., 2-го Нац. конкурсу худож. кераміки в Опішні (2001; спец. диплом «За кращий свічник»). Персон. виставки — у Києві (1999, 2004), Опішні (2014). Автор низки статей в ЕСУ та мистецтвозн. і культуролог. журналах. Колекціонер екслібрисів (за понад 50 р. зібрав бл. 20 тис.). Збірку книжк. знаків подарував Центр. архівові-музею літ-ри і мистецтва України (Київ). Розділ «Шевченкіана» вміщує бл. 1 тис. знаків, 800 з яких передав у Держ. музей Т. Шевченка (м. Канів Черкас. обл.). На основі влас. зібрання уклав брошуру «Шевченкіана в книжкових знаках» (К., 2017). Деякі твори зберігаються в Нац. центрі нар. культури «Музей Івана Гончара», Нац. музеї укр. нар. декор. мистецтва, Дирекції худож. виставок України (усі — Київ), Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства в Опішні, Львів. палаці мистецтв.
Додаткові відомості
- Основні твори
- статуетки — «Папай» (1992), «Родина» (1997), «Дівчина», «Джерело», «Захист богині» (усі — 1998), «Деметра» (2000), «Предок», «Козацька Покрова» (обидві — 2001); свічники — «Берегиня», «Архаїка» (обидва — 1992), «Пам’ять» (1993), «Чаша», «Доля» (обидва — 1996), «Сім’я», «Пані» (обидва — 1997), «Жінка-птахолюб», «Діва-баба», «Материнство», «Материнство-1», «Материнство-2», «В надії», «Очікування» (усі — 1998), «Воїн» (2003); монум. скульптура «Оранта» (2001, Колегіум мистецтв у Опішні).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
