Розмір шрифту

A

Онищенко Олександр Віталійович

ОНИ́ЩЕНКО Олександр Віталійович (17. 07. 1957, Чернігів) — живописець. Премії Ф. Кафки та АН ім. Масарика (1998). Закін. Київський художній інститут (1979) і став чл. СХУ. Держ. регулювання мистецтв за рад. часів спонукало О. та багатьох ін. молодих художників до опору та створення нелегал. колективу митців, що розміщувався в Єлец. монастирі. 1981–87 — у Сибіру, де працював в Істор. музеї і вів влас. бізнес. Після 6-ти р. «самовигнання» подорожував Болгарією, потім повернувся до України. 1991 емігрував до Чехії, оселився у Празі. Кілька років малював на Карловому мосту, 1994 відкрив власну «Галерею Якубську». Працює у новому напрямі імпресіонізму, будучи основоположником оригінал. стилю і живопис. техніки — малювання на чорному полотні. О. — новатор, він завжди висловлював внутр. протест, що збігався або, навпаки, йшов у розріз із соц. та культур. життям 1980–90-х рр. і сучасності, заперечував постулати класич. школи і перебував у пошуку особливих підходів. У цих пошуках О. знайшов глибину чорного полотна. Виразні, фактурні, живі картини митця сповнені любові до життя, глибокої драматичності моменту, іронії, тріумфу самотності, що є не­від’єм. частиною справж. творця. Один із найулюбленіших мотивів його роботи — картини з дахів Праги, що виглядають з висоти пташиного лету, окрім того, у його портфоліо представлені натюрморти, ню, міські пейзажі. Персон. виставки — у Варні (Болгарія, 1989), Вольфсбурзі (1991), Мюнхені (1991, 1994; обидва — Німеччина), Мельнику (1997, 2005, 2007), Гораждьовице (1998; обидва — Чехія), Нью-Йорку (США, 1999), Періґе, Брікбеку (обидві — 2003; обидва — Франція), Будапешті (2004), Саффолку (Велика Британія, 2006–07), Остраві (Чехія), Празі (обидві — 2007), Лондоні (2008–09, 2011), Сен-Жан-де-Люзі (Франція, 2009), Ліберці (Чехія, 2009–10), Стромстаді (Швеція, 2010), Колорадо-Спрінґсі (шт. Колорадо, США, 2010, 2013), Нью-Делі (2013), Києві (2020). Роботи зберігаються в Одес. музеї зх. та сх. мистецтва, Черніг. музеї сучас. мистецтва та в кращих галереях світу.

Додаткові відомості

Основні твори
«Дахи. Зимовий ранок», «Хуртовина» (обидва — 1995), «Єврейський танець», «Диван» (обидва — 1999), «Урожай» (2001), «Карлів міст», «Маки й хмари» (обидва — 2006), «Статус-кво» (2008), «Людина та її доля» (2009), «Лісові феї» (2010), «Ті, що відлітають» (2011), «Червоний трамвай», «Село Висока» (обидва — 2014), «Празькі дахи», «Дощ на вулиці Якубська» (обидва — 2015), «Весняний настрій» (2016), «Захід сонця над полем» (2018), «Індустріальний імпресіонізм», «Чорне полотно», «Літній романс» (усі — 2021).
Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2022
Том ЕСУ:
24
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Людина
Ключове слово:
живописець
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
75983
Вплив статті на популяризацію знань:
37
Бібліографічний опис:

Онищенко Олександр Віталійович / В. С. Муха // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-75983.

Onyshchenko Oleksandr Vitaliiovych / V. S. Mukha // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2022. – Available at: https://esu.com.ua/article-75983.

Завантажити бібліографічний опис

Cтежка
Людина  |  2025
Р. Д. Бащенко, М. І. Гаврилюк
Євдокименко
Людина  |  Том 9  |  2009
О. Г. Добробоженко
Євдокимов
Людина  |  Том 9  |  2009
Р. Г. Клименко
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору