Онищенко Олександр Віталійович
Визначення і загальна характеристика
ОНИ́ЩЕНКО Олександр Віталійович (17. 07. 1957, Чернігів) — живописець. Премії Ф. Кафки та АН ім. Масарика (1998). Закін. Київський художній інститут (1979) і став чл. СХУ. Держ. регулювання мистецтв за рад. часів спонукало О. та багатьох ін. молодих художників до опору та створення нелегал. колективу митців, що розміщувався в Єлец. монастирі. 1981–87 — у Сибіру, де працював в Істор. музеї і вів влас. бізнес. Після 6-ти р. «самовигнання» подорожував Болгарією, потім повернувся до України. 1991 емігрував до Чехії, оселився у Празі. Кілька років малював на Карловому мосту, 1994 відкрив власну «Галерею Якубську». Працює у новому напрямі імпресіонізму, будучи основоположником оригінал. стилю і живопис. техніки — малювання на чорному полотні. О. — новатор, він завжди висловлював внутр. протест, що збігався або, навпаки, йшов у розріз із соц. та культур. життям 1980–90-х рр. і сучасності, заперечував постулати класич. школи і перебував у пошуку особливих підходів. У цих пошуках О. знайшов глибину чорного полотна. Виразні, фактурні, живі картини митця сповнені любові до життя, глибокої драматичності моменту, іронії, тріумфу самотності, що є невід’єм. частиною справж. творця. Один із найулюбленіших мотивів його роботи — картини з дахів Праги, що виглядають з висоти пташиного лету, окрім того, у його портфоліо представлені натюрморти, ню, міські пейзажі. Персон. виставки — у Варні (Болгарія, 1989), Вольфсбурзі (1991), Мюнхені (1991, 1994; обидва — Німеччина), Мельнику (1997, 2005, 2007), Гораждьовице (1998; обидва — Чехія), Нью-Йорку (США, 1999), Періґе, Брікбеку (обидві — 2003; обидва — Франція), Будапешті (2004), Саффолку (Велика Британія, 2006–07), Остраві (Чехія), Празі (обидві — 2007), Лондоні (2008–09, 2011), Сен-Жан-де-Люзі (Франція, 2009), Ліберці (Чехія, 2009–10), Стромстаді (Швеція, 2010), Колорадо-Спрінґсі (шт. Колорадо, США, 2010, 2013), Нью-Делі (2013), Києві (2020). Роботи зберігаються в Одес. музеї зх. та сх. мистецтва, Черніг. музеї сучас. мистецтва та в кращих галереях світу.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Дахи. Зимовий ранок», «Хуртовина» (обидва — 1995), «Єврейський танець», «Диван» (обидва — 1999), «Урожай» (2001), «Карлів міст», «Маки й хмари» (обидва — 2006), «Статус-кво» (2008), «Людина та її доля» (2009), «Лісові феї» (2010), «Ті, що відлітають» (2011), «Червоний трамвай», «Село Висока» (обидва — 2014), «Празькі дахи», «Дощ на вулиці Якубська» (обидва — 2015), «Весняний настрій» (2016), «Захід сонця над полем» (2018), «Індустріальний імпресіонізм», «Чорне полотно», «Літній романс» (усі — 2021).