Онуфріївка

ОНУ́ФРІЇВКА — селище міського типу Олександрійського (до липня 2020 — Ону­фріївського) ра­йону Кірово­градсь­кої області. У червні 2020 з Онуфріїв. і Павлис. (були під­порядк. села Браїлівка, Шевченка; див. Павлиш) селищ. та Василів., Вишнівців. (с. Лозуватка), Деріїв., Зибків., Камбурліїв., Куцеволів. (с. Ясинуватка), Марʼїв. (с. Федорівка), Млинків. (села Морозівка, Петрівка, Пʼятомиколаївка), Омельниц. (с. Байдакове), Попів. (села Калачівка, Костянтинівка, Любівка, Па­вловолуйськ, Солдатське), Успен. (с. Дача) сільс. рад утвор. Онуфріїв. селищ. громаду (889,4 км², 16 945 осіб). О. знаходиться на р. Сухий Омельничок, побл. місця її впаді­н­ня у Калебердянський Омельник (притока Дні­пра), за 119 км від обл. центру, 47 км від м. Олександрія та 7 км від залізнич. ст. Павлиш. Площа 6,98 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 4464 особи (складає 89,0 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 3763 особи; пере­важно українці. Виявлено артефакти періоду неоліту. Обстежено 5 курган. груп. О. вперше згадується у писем. джерелах 1741 як хутір від­ставного козака В. Онуфрієнка. 1752 із створе­н­ням військ. поселень у пд. степах тер. Онуфріївщини вві­йшла до Нової Сербії. 1764–83, 1796–1802 — у складі Новорос., 1802–1920 — Херсон., 1920–22 — Кременчуц., 1922–25 — Катеринослав. губ.; 1783–96 — Катеринослав. намісництва; 1806–1923 — Олександрій. пов. У 1770-х рр. О. при­дбав земле­власник М. Камбурлей, після смерті якого 1821 як посаг ві­ді­йшла до графа М. Толстого. Тривалий час існувала Ону­фріїв. волость. Від 1850 — містечко. У цей період було 228 дворів, проживали 1348 осіб. 1874 засн. земську школу, при якій через 8 р. від­крито ремісн. від­діле­н­ня. У 1880-х рр. мешкали 2026 осіб, працювали 27 дріб. під­приємств, 16 торг. закладів, тричі на рік збирали ярмарки. Толсті впроваджували на своїх землях пере­дові методи господарюва­н­ня, використовували найдосконалішу на той час техніку, на фермах роз­водили коней арденської породи, овець породи рамбульє, корів сіро-української породи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від­тоді — село; від 1968 — смт. 1923–62, 1967–2020 — райцентр. 1923–25 — у складі Олександрій., 1925–30 — Кременчуц. округ; 1932–37 — Харків., 1937–39 — Полтав., від 1939 — Кіровогр. обл.; 1962–67 — Кремгесів., від 2020 — Олександрій. р-нів. 1923 створ. радгосп «Онуфріївка» (1947 реорганізовано в Онуфріївський кін­ний завод № 175). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Під час нім. окупації (6 серпня 1941 — 23 листопада 1943) О. була у складі Олександрій. ґебіту Микол. ген. округу райхскомісаріату «Україна». На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали понад 920 воїнів-земляків, з них 310 загинули. За 7 км на Зх. від О. — родовище су­глинків. Побл. с-ща ростуть листяні ліси. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок, школа мистецтв, Будинок поза­шкіл. роботи; Онуфріївський крає­знавчий музей, Будинок культури, б-ка; лікарня, амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Друкують г. «Придні­провʼя». Функціонує оркестр нар. інструментів, що удостоєний зва­н­ня «народний». 2021 створ. Онуфріїв. центр фіз. здо­ровʼя населе­н­ня «Спорт для всіх». Є готель «Гостин­ний двір». Діють православна парафія преподобного Онуфрія та громада євангел. християн «Церква Бога Живого». Охороняють памʼятку са­дово-парк. мистецтва заг.-держ. значе­н­ня Онуфріївський парк. Па­мʼятки архітектури: комплекс будівель маєтку графів Толстих (біла їдальня, будинок управителя, кузня, льодник, карет. сарай; усі — кін. 19 ст.), школа (1911). Встановлено мемор. дошку онуфріїв. священику О. Мерчанському, роз­стріляному в часи ре­пресій комуніст. режиму 1938; обеліск воїнам-землякам і меморіал воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — історик В. Довгопол, поет, прозаїк, пере­кладач В. Юречко. В Онуфріїв. школі вчителював В. Сухомлинський, навч. артистка роз­мов. жанру, актриса, нар. арт. України, Герой України Н. Крюкова.