Онуфріївка

ОНУ́ФРІЇВКА — селище міського типу Олександрійського (до липня 2020 — Онуфріївського) району Кіровоградської області. У червні 2020 з Онуфріїв. і Павлис. (були підпорядк. села Браїлівка, Шевченка; див. Павлиш) селищ. та Василів., Вишнівців. (с. Лозуватка), Деріїв., Зибків., Камбурліїв., Куцеволів. (с. Ясинуватка), Мар’їв. (с. Федорівка), Млинків. (села Морозівка, Петрівка, П’ятомиколаївка), Омельниц. (с. Байдакове), Попів. (села Калачівка, Костянтинівка, Любівка, Павловолуйськ, Солдатське), Успен. (с. Дача) сільс. рад утвор. Онуфріїв. селищ. громаду (889,4 км², 16 945 осіб). О. знаходиться на р. Сухий Омельничок, побл. місця її впадіння у Калебердянський Омельник (притока Дніпра), за 119 км від обл. центру, 47 км від м. Олександрія та 7 км від залізнич. ст. Павлиш. Площа 6,98 км². За переписом насел. 2001, проживали 4464 особи (складає 89,0 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 3763 особи; переважно українці. Виявлено артефакти періоду неоліту. Обстежено 5 курган. груп. О. вперше згадується у писем. джерелах 1741 як хутір відставного козака В. Онуфрієнка. 1752 із створенням військ. поселень у пд. степах тер. Онуфріївщини ввійшла до Нової Сербії. 1764–83, 1796–1802 — у складі Новорос., 1802–1920 — Херсон., 1920–22 — Кременчуц., 1922–25 — Катеринослав. губ.; 1783–96 — Катеринослав. намісництва; 1806–1923 — Олександрій. пов. У 1770-х рр. О. придбав землевласник М. Камбурлей, після смерті якого 1821 як посаг відійшла до графа М. Толстого. Тривалий час існувала Онуфріїв. волость. Від 1850 — містечко. У цей період було 228 дворів, проживали 1348 осіб. 1874 засн. земську школу, при якій через 8 р. відкрито ремісн. відділення. У 1880-х рр. мешкали 2026 осіб, працювали 27 дріб. підприємств, 16 торг. закладів, тричі на рік збирали ярмарки. Толсті впроваджували на своїх землях передові методи господарювання, використовували найдосконалішу на той час техніку, на фермах розводили коней арденської породи, овець породи рамбульє, корів сіро-української породи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Відтоді — село; від 1968 — смт. 1923–62, 1967–2020 — райцентр. 1923–25 — у складі Олександрій., 1925–30 — Кременчуц. округ; 1932–37 — Харків., 1937–39 — Полтав., від 1939 — Кіровогр. обл.; 1962–67 — Кремгесів., від 2020 — Олександрій. р-нів. 1923 створ. радгосп «Онуфріївка» (1947 реорганізовано в Онуфріївський кінний завод № 175). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Під час нім. окупації (6 серпня 1941 — 23 листопада 1943) О. була у складі Олександрій. ґебіту Микол. ген. округу райхскомісаріату «Україна». На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 920 воїнів-земляків, з них 310 загинули. За 7 км на Зх. від О. — родовище суглинків. Побл. с-ща ростуть листяні ліси. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок, школа мистецтв, Будинок позашкіл. роботи; Онуфріївський краєзнавчий музей, Будинок культури, б-ка; лікарня, амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Друкують г. «Придніпров’я». Функціонує оркестр нар. інструментів, що удостоєний звання «народний». 2021 створ. Онуфріїв. центр фіз. здоров’я населення «Спорт для всіх». Є готель «Гостинний двір». Діють православна парафія преподобного Онуфрія та громада євангел. християн «Церква Бога Живого». Охороняють пам’ятку садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення Онуфріївський парк. Пам’ятки архітектури: комплекс будівель маєтку графів Толстих (біла їдальня, будинок управителя, кузня, льодник, карет. сарай; усі — кін. 19 ст.), школа (1911). Встановлено мемор. дошку онуфріїв. священику О. Мерчанському, розстріляному в часи репресій комуніст. режиму 1938; обеліск воїнам-землякам і меморіал воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — історик В. Довгопол, поет, прозаїк, перекладач В. Юречко. В Онуфріїв. школі вчителював В. Сухомлинський, навч. артистка розмов. жанру, актриса, нар. арт. України, Герой України Н. Крюкова.