Опанащук Микола Олександрович
ОПАНАЩУ́К Микола Олександрович (07. 04. 1947, смт Червоноармійськ, нині Пулини Житомир. р-ну Житомир. обл.) — графік, живописець. Член НСХУ (1992). Заслужений діяч мистецтв України (2007). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1971), де відтоді й працював (нині Львів. АМ) на каф. академ. рисунку: від 2007 — проф., 2010–15 — завідувач кафедри Від 2017 — професор кафедри станк. та книжк. графіки Укр. академії друкарства (Львів). Створив серію портрет. рисунків патріархів християн. Церкви до кн. «Київська церква на слов’янському сході: Канонічно-екуменічний аспект» (Буенос-Айрес; Л., 1999) та «Україна крізь віки: Релігійно-церковний аспект» (Л., 2006) єпископа А. Сапеляка. Учасник обл., всеукр., міжнар., зарубіж. худож. виставок від 1971. Персон. — у Львові (1977, 1982, 1987, 1992, 1997, 2002, 2004, 2007, 2012, 2017), м. Ґрудзьондз (1992, 1995), м. Хелмно (1993), м. Торунь (1994, 1996; усі — Польща), Житомирі (1998, 2004, 2005, 2007, 2017), Івано-Франківську (2002), Тернополі (2005), с. Кмитів Житомир. р-ну (2005, 2017), Києві, с. Моринці Черкас. р-ну Черкас. обл. (обидві — 2007), м. Жовква Львів. р-ну Львів. обл. (2007–19). Деякі роботи зберігаються в Нац. музеї у Львові, Держ. музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкас. обл.), Держ. мемор. музеї М. Грушевського у Львові, у худож. колекції Міністерства культури України (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — серії: «Вільнюс — столиця Литви» (1990; екслібриси), «Архітектура міст коперніканських» (1991; 26 рисунків-сепій), «Князі» (3 ліногравюри); «Архітектура давніх костелів польського Помор’я» (120 рисунків-сепій; обидві — 1994), «Жовква» (2001–03; 14 гравюр), «Давня архітектура Крехова» (2003–04; 11 рисунків), «Гетьмани України» (2003–05; 12 ліногравюр), «Архітектура готична землі Хелмінської» (2004; 34 рисунки-сепії), «Забиткові костели дієцезії Торуньська» (2005–06; 120 рисунків-сепій); ліногравюра «П. Чубинський» (2006), «Карпати. Похмурий день» (2015); живопис — «Діалог з осінню» (1978), «Балерина Е. Старикова» (1979), «Мати» (1980), «Отець Вселенського собору А. Сапеляк», «Парне молоко» (обидва — 1986), «Селянське подвір’я», «Професор-славіст М. Спасова-Антонова» (обидва — 1989), «Сонце дітям», «Кам’янець-Подільська фортеця» (обидва — 1992), «Старий рабин», «Різдвяне тепло», «Джорджіо Вазарі», «Літо», «Весна», «Зима» (усі — 1996), «Деревляни. Моління до Велеса», «Деревляни. Лицедійства перед Сварогом», «Чорна биль-1», «Чорна биль-2», «Галицький ринок» (усі — 1997), «Сестра Тетяна» (2000), «Художники. Роздуми про Україну» (2004), «Різдвяна ніч в Україні» (2019).
Рекомендована література
- Микола Опанащук: Каталог. Л., 1987;
- 2004;
- Яців Р. М. Барвистий світ Миколи Опанащука // Ленін. молодь. 1988, 9 серп.;
- Стельмащук Г. Микола Опанащук: Графіка, малярство. Л., 1997;
- Микола Опанащук. Графіка: Каталог виставки. Л., 2004;
- Стельмащук Г. Микола Опанащук: творчий портрет митця. Графіка. Малярство. Л., 2007.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
