Опішлянка

Визначення і загальна характеристика

ОПІШЛЯ́НКА  — курган з похованням представника вершницької еліти середньоскіфського часу у південно-східній окрузі Більського городища. Датований кін. 6 — поч. 5 ст. до н. е. Розташ. на терасі лівого берега р. Ворскла, над рукавами стариць Рубіжної і Кустивиці, за 1,9 км на Пн. Сх. від с. Деревки Полтав. р-ну Полтав. обл. Відомий за картогр. матеріалами від серед. 19 ст. Досліджував І. Зарецький (1888–89), обстежували О. Супруненко (2002) і В. Шерстюк (2014). Мав вис. 3,6 м, діаметр 52 м. Донині побл. польової дороги — старого Опішнян.-Котелев. шляху — зберігся задернований і порослий деревами та кущами меридіонально видовжений останець насипу розмірами 35 × 43 м, заввишки 2,4 м, із рештками ями в центрі та просілими відвалами ґрунту вздовж схилів. Під насипом містилося, ймовірно, пограбоване поховання, здійснене у великому прямокут. склепі з рештками дощатого настилу в основі, перекрите дерев’яним накатником. У поховал. камері виявлено ліпну корчагу-урну з обгорілими людськими кістками. Знайдено рештки сагайдака, виготовленого з берести, обтягнутого хутром, із заліз. дротяним каркасом, зі стрілами (174 бронз. наконечники), прикрашеного 14-ма золотими бляхами у вигляді стилізов. фігурок пантер і хрестоподіб. бляхою із золотою накладкою (виготовлена в Ольвії), бронз. бляхи, вістря списа, 10 заліз. вудил із псаліями, кілька заліз. ножів, ікло-підвіску, уламки ліпного посуду. Колекція знахідок, придбана Археол. комісією у І. Зарецького, зберігається у фондах Істор. музею в Москві. До серед. 1930-х рр. внаслідок діяльності укр.-рос. комісії з повернення культур. цінностей частину знахідок із О. передано до Харків. істор. музею, проте це були переважно залізні вироби та кераміка, кілька уламків від яких збереглися серед пошкоджених під час 2-ї світової вій­ни колекцій цього музею.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю