Опішнянський завод Художній керамік

Визначення і загальна характеристика

ОПІШНЯ́НСЬКИЙ ЗАВО́Д «ХУДО́ЖНІЙ КЕРА́МІК» Засн. 1929 у смт Опішня Опішнян. р-ну Полтав. округи (нині Полтав. р-ну Полтав. обл.) як пром.-кооп. артіль гончарів у системі «Кустаркредитсоюзу», від 1932 — пром­артіль «Худож. керамік» (бл. 40 гончарів, зав. виробництва — X. Сакун); 1961 реорганізована в однойм. завод. Виготовляли вжитк. і декор. посуд, нар. іграшки, цеглу. 1940 випуск продукції склав понад 200 тис. крб (бл. 90 % ручної праці). Підпр-во діяло й у роки нім. окупації; відступаючи, ворог зруйнував вироб. корпуси. Після відновлення їх встановили нове тех. обладнання. На кін. 1943 створ. виробів на суму 400 тис. крб. У серед. 1960-х рр. працювали 320 осіб, 1972 — 360. Валовий випуск продукції станом на 1978 склав 1092 тис. крб, зокрема мист. — 260 тис. крб. 1984 завод мав 2 нові корпуси, у яких розмістили майстерні художників, лабораторію, 2 тунел. газові печі, 7 сушил. механіз. камер, 30 механ. формувал. верстатів, 7 люльк. конвеєрів. 1986 підприємство запрацювало на повну проектну потужність — цьому сприяли прискор. темпи роботи та стандартизація виробів, що призводило до нівелювання місц. традицій. У номенклатурі товарів — господар. посуд, у незнач. кількості — худож.-декор. вироби, які експонували на міжнар. і всесвіт. виставках у Парижі (1937, диплом 2-го ступеня), Брюсселі (1958), Остенде (1960, Бельгія), Монреалі (1967, Канада), Осаці (1970, Японія), м. Фаенце (1971, Італія), на виставках у Варшаві (1956), Софії (1958), м. Велико-Тирново (1976, Болгарія), Лос-Анджелесі (США, 1977), Белґраді (1979), міжнар. симпозіумах кераміки у Вільнюсі (1971), Софії (1979), на виставках укр. нар. мистецтва в Києві, Москві, Ленінграді (нині С.-Петербург, 1936, диплом 1-го ступеня), Полтаві, Львові, Ташкенті, продавали на ярмарках у Марселі (1957, 1958, Франція), Торонто (1960, Канада), Ляйпцизі (1967, Німеччина) та ін., були представлені на всеукр. (1946) і всесоюз. (1948) конкурсах кращих зразків дит. іграшки, на конкурсі на краще оформлення сучас. будинків (1953, Київ). Мист. продукцію (посуд, скульптуру, куманці, дит. іграшки, монетки) в 1970-х рр. експортували у 28 країн світу, зокрема в Австралію, Бельгію, Болгарію, Велику Британію, Нідерланди, Данію, Єгипет, Канаду, Мексику, Німеччину, США, Угорщину, Фінляндію, Францію, Японію. Серед гончарів довоєн. років — І. Багрій, І. Козак, С. Животовський, В. Моргун, С. Отченашко, П. Хоменко, кераміст-скульптор Т. Наливайко, малювальник П. Кононенко, повоєн. років — Т. Демченко, І. Задорожний, О. Ковпак, З. Коломієць, М. Сердюченко, Г. Тягун, малювальниці П. Біляк, М. Бондаренко, З. Линник, М. Назарчук, Н. Оначко, майстриня з виготовлення іграшок М. Діденко. 1970 створено худож.-експерим. лаб., у якій працювало 14 осіб, пізніше 12 із них стали чл. СХУ. Майстри худож. кераміки І. Білик, М. Китриш, В. Омеляненко — лауреати Нац. премії України ім. Т. Шевченка (1999); вони ж та Н. Білик-Пошивайло, Г. і М. Пошивайли, О. Селюченко удостоєні звання засл. майстра нар. творчості України. При заводі у 2-й пол. 20 ст. функціонували музейна кімната (до 1987) і філія Решетилів. ПТУ № 28 (від 1986), у якому здобували фах майбутні гончарі, майстри декор. розпису. Підпр-во припинило діяльність навесні 2002.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю