Опольський Адам-Марцелій

ОПО́ЛЬСЬКИЙ Адам-Марцелій (Opolski Adam Marceli; 23. 12. 1878, м. Журавно Жидачів. пов., нині смт Стрий. р-ну Львів. обл. — 1943, там само) — український і польський архітектор. Закін. архіт. факультет Львів. політехніки (1905). У 1907 отримав право самостій. будівництва у Львові та на Львівщині. 1908 відкрив у Львові власну фірму. Водночас від 1909 працював на посаді міського архітектора в Стрию, де за його проектами 1909–14 зведено низку житл., адм. і пром. споруд, зокрема й газовий завод, ф-ку льоду, казарми кавалерії, поліцей. упр. і пожежну охорону. Спроектував Стрий. ратушу (не реалізовано). Архіт. творчість О. переважно розгорталася у Львові (зокрема й у співавторстві з І. Кендзерським), особливо активно до поч. 1-ї світової війни. Серед реаліз. львів. проектів — прибутк. житл. кам’яниці на вул. Виспянського (нині Вишенського), № 9, 11, 25 (усі — 1908–09), 20–24, 27, 29 (усі — 1909), 15 (1911–12), 13 (1911–13), 31–33 (1912–13), Цитадельна, № 5–7 (нині Чайковського, № 35–37, 1910–11; у будинку № 37 мав власне помешкання), особняк віце-секр. Крайового відділу К. Ясінського на вул. 29 Листопада (нині Коновальця), № 90 (1908–09), Катол. дім з театр. залом (нині драм. театр ім. Лесі Українки) на вул. Городоцька, № 2а (нині № 36, 1908–11), чол. школа ім. св. Йосифа братів салезіанів (нині Інститут соц. технологій) на вул. Лелевеля (нині Поповича), № 9 (1909–10), житл. будинки на вул. Потоцького (нині Генерала Чупринки), № 6 (1910), Набеляка (нині Котляревського), № 15 (1912–13), Зибликевича, № 3 (нині Франка, № 33, 1913), особняк купця Е. Гавранека на вул. Погулянка, № 22 (1923), жін. гімназія ім. королеви Ядвіги (нині Інститут патології крові) на вул. Потоцького, № 37 (нині Генерала Чупринки, № 45, 1928–34), перебудова Дому сиріт і жебраків при громаді сестер-жалібниць св. Вінсента де Поля на вул. Театинська (нині Кривоноса), № 1а (1909–10), вілли І. Вайнфельда на вул. Собєщизна (нині Барвінських), № 15 (1923–24), реконструкція інтер’єрів Нар. дому на вул. Театральна, № 22 для розташування міського театру «Rozmaitości» («Різноманітності», 1930). Використовував стилі модерн, неокласицизм, роман. та готичні модерніз. форми, орнаменталізм, стилізов. елементи бароко й ампіру та ін. У 1920-х рр. був чл. (1925 — головою) об’єдн. «Коло архітекторів у Львові».

Літ.: Album inżynierów i techników w Polsce. Lwów, 1932. T. I; Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. Л., 2008.

Ю. О. Бірюльов