Оргіїв

ОРГІ́ЇВ (Orhei) — місто в центральній частині Молдови, райцентр. Знаходиться на р. Реут (притока Дністра), за 53 км від Кишинева. Площа 14,02 км². За переписом насел. 2014, проживали 21 065 осіб: молдован — 92,7 %, росіян — 3,48 %, українців — 2,45 %, ромів — 0,3 %. Серед міст-побратимів — Горішні Плавні Кременчуц. р-ну Полтав. обл., Долина Калус. р-ну Івано-Фр. обл. та Сміла Черкас. р-ну Черкас. обл. На пд. околицях — геол. па­м’ятка природи заг.-держ. значення Оргіївська ущелина (102,9 га, охороняють від 1975) та Нац. парк «Оргіїв» (33 792,09 га, від 2013). За 18 км нижче за течією Реута від О. — культурно-природ. заповідник та істор.-археол. комплекс «Старий Оргіїв», що від 2007 є кандидатом на зарахування до списку об’єктів Світ. спадщини ЮНЕСКО. Саме там і було спочатку засн. м. О. (від угор. vár — фортеця та hely — місце), що приблизно у серед. 16 ст. молд. господар Олександр ІІІ Лепушняну перемістив на нинішні землі. При розкопках археологами виявлено поселення-фортецю 12 — 1-ї пол. 13 ст. Воно перебувало під впливом руських князівств, зокрема й Галицького та Волинського, торгувало з мешканцями лівобережжя Дністра та пн.-причорномор. містами. У Київ. Русі його називали Орига чи Оригіва, а пізніше запороз. козаки — Іргеєвим. 1241–42 О. зруйнувало татаро-монгол. військо. Бл. 1330 тут виникло золотоордин. м. Янгі-Шехр (з тюрк. — нове місто). Розкопано значну кількість тогочас. споруд — караван-сараї, мечеть, мазар (мавзолей), лазні. 1369 місто захопило Молд. князівство. Згодом зведено низку фортифікац. споруд, а у 2-й пол. 15 ст. — кам’яну фортецю у формі чотирикутника з кутовими та надбрам. вежами і палацом-пиркалабою всередині. Місто стало одним із найрозвинутіших ремісн.-торг. центрів Молд. князівства. 1484 після завоювання турками м. Четатя-Албе («Біла фортеця»; нині Білгород-Дністровський Одес. обл.) О. був відрізаний від торг. шляху до Причор­но­мор’я. Також занепад цих земель спричинили часті напади кримськотатар. загонів наприкінці 15 — на поч. 16 ст. Фатальним для О. став похід 1538 турец. війська на чолі з Сулейманом І Пишним. На новому місці в О. тривалий час розташовувалася резиденція турец. сардарів, що управляли пн. частиною Бессарабії. 1812–1918 — у складі Рос. імперії; 1918–40, 1941–44 — Румунії. 1812–1949, 1999–2003 — повіт. центр. Під час 2-ї світової вій­ни було практично зруйноване. 1949–52, 1962–91 О. мав статус міста респ. значення. За переписом насел. 2004, мешкала 25 641 особа, з них 89,17 % молдован, 5,45 % росіян, 3,59 % українців. Нині розвинуті виноградарство, садівництво, лісівництво (ліси займають 22 га), маш.-буд. (різал. та металообробні інструменти, технол. оснастка, низьковольтна апаратура), харч. (вино, соки, безалкогол. напої, плодоовоч. консерви, молочна продукція, хліб, тютюн. вироби), легка (панчішно-шкарпетк. вироби, взуття), буд. матеріалів (є поклади вапняку, гравію, бутового каменю, глини) і мебл. промисловості, а також нар. промисли (оброблення каміння, різьба на дереві, лозоплетіння, гончарство). В О. — ПТУ, пед. і мед. коледжі, 9 заг.-осв. навч. і 7 дошкіл. закладів; 2 Будинки культури, 7 б-к, художня та муз. школи, істор.-етногр. музей. 2005 засн. футбол. клуб «Мілсамі», що 2015 виграв Чемпіонат Молдови, 2012 і 2018 ставав володарем Кубка Молдови, 2012 і 2019 — Суперкубка Молдови. Пам’ятки архітектури: собор св. Димитрія (1631–36), церква св. Миколая (1886), вірм. церква Пресвятої Богородиці (1902–03, арх. О. Бернардацці; від 2006 — православна церква св. князя Володимира), старооб­рядн. липован. церква Казан. ікони Божої Матері (1912), костел св. Марії (1914), земське упр., повіт. префектура (нині Будинок дит. творчості; обидва — 2-а пол. 19 ст.), банк, лікарня, ліцей (усі — поч. 20 ст.), будинок міського арх. М. Бенгулеску (1929–30, нині істор.-етногр. музей), Палац учител. асоціації (1936–38, нині Центр. міська бібліотека ім. А. Доніча). Встановлено пам’ятник господарю Молд. князівства 17 ст. Василю Лупу. У 1870-х — на поч. 1880-х рр. у місті займався правозн. діяльністю Д. Маркович, тут народився його син кооп. і громад. діяч Л. Маркович. Серед видат. уродженців: укр. митці — майстриня худож. ткацтва, вишивки, кераміки М. Глущенко та живописець, графік Б. Крюков; євр. художники — брати Когани (Мойсей і Шнеєр). З О. пов’язані життя та діяльність молд. поета Ю. Баржансь­кого, в твор. доробку якого представлена укр. тема, а також переклади творів Т. Шевченка та М. Рильського. У 1960–70-х рр. в Оргіїв. р-ні працював укр. зоотехнік А. Свєженцов.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю