Оржів

Визначення і загальна характеристика

О́РЖІВ — селище міського типу Рівненського ра­йону Рівненської області. У жовтні 2017 Оржів. селищну раду зараховано до Клеван. селищ. громади. О. знаходиться у місці впаді­н­ня р. Устя в Горинь (бас. Припʼяті), за 18 км від Рівного та 4 км від залізнич. ст. Клевань. На Пн. Зх. ростуть ліси. З болотистої ліс. місцевості витікає мала р. Гать (притока Усті). Пл. с-ща 8,95 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 4202 особи (складає 101,8 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 3835 осіб; пере­важно українці. Діє залізнич. зупин. пункт. За даними В. Антоновича, тут зна­йдено половину бронз. енколпіону («Археологическая карта Волынской губернии» //«Труды XI археологического съезда в Киеве в 1899 г.», т. 1, Mосква, 1901). Памʼятки археології місц. значе­н­ня: поселе­н­ня епохи мезоліту (9–6 тис. до н. е.; зх. окраїна), тшинец.-комарів. (15–12 ст. до н. е.; пн.-сх. окраїна, ур­очище Кружки) та мило­град. (6–3 ст. до н. е.; за 2 км на Пн., ур­очище Обарівщина) культур. Є кілька нар. версій походже­н­ня назви: від першого поселенця з іменем Горг; від слова «орга» — «заболочена низина», «яр, зарослий лісом» тощо. Вперше згадується у писем. джерелах 1577. На той час село належало князям Чарторийським. Після Люблін. унії 1569 О. уві­йшов до Луцького пов. Волин. воєводства Польщі. Оржів. селяни у складі загону місц. ватажка Водоноса брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. Після т. зв. Вічного миру 1686 поселе­н­ня залишилося в складі Польщі та належало до Клеван. ключа князів Чарторийських. У 2-й пол. 18 ст. створ. фільварок. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах кордонів Рос. імперії. Від­тоді О. входив до складу Рівнен. пов. Волин. губ. На поч. 1890-х рр. засн. під­приємство «Товариство тех. роз­робки ліс. виробів» (від 1944 — Оржів. деревооб­роб. комбінат; від 1998 — укр.-гол­ланд. під­приємство «ОДЕК», потуж. якого 2016 становила 90 тис. м3 фанери на рік). За Всерос. пере­писом насел. 1897, мешкали 1354; станом на 1911 — 1578 осіб. На поч. 20 ст. тут працювали лісопильня, фанерна та паркетна ф-ки. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921–39 — знову в складі Польщі. 18 вересня 1939 уві­йшли рад. війська. Від листопада того ж року — у складі Рівнен. обл.; 1940–62 — Клеван., від 1962 — Рівнен. р-нів. Від липня 1941 до 31 січня 1944 — під нім. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Від 1959 — смт. У тому ж році оржів. хутори Долина, Звіринець, Пере­ка­л­ля, Під­лісом, Середня, Юрківщина зараховано до Зорян. сільс. ради. Від 1984 неподалік охороняють Суський заказник (заг.-держ. значе­н­ня, ботан., 298 га). Корисні копалини: піски, вапняки, крейда, глина, торф. На поч. 1990-х рр. засн. під­приємство з виробництва офіс. меблів «Олісма». В О. — заг.-осв. ліцей, дитсадок; дит. муз. школа, Будинок культури, б-ка. Функціонує нар. ансамбль нар. інструментів «Екс­промт» (кер. — С. Ткач). 1972 засн. футбол. команду «Деревооб­робник» (1983–94 — «Факел»; 2001 від­новлено як «ОДЕК»). Памʼятка архітектури нац. значе­н­ня — деревʼяна Преображен. церква (зведена 1770 з характер. рисами волин. храм. архітектури дорос. періоду; добудована 1868). Храм спочатку мав 3 рівновисокі, квадратні в плані зруби по осі «Зх.–Сх.» з 3-ма автоном. верхами. Гол. нава пере­крита зі­мкнутим склепі­н­ням на невисокому світловому барабані восьми­гран. форми. 1868 до неї прибудовано пн. і пд. зруби, а з боків апсиди — ризницю та паламарню. Тоді ж декор. верхи над апсидою та бабинцем по­єд­нано спіл. карнизом з гол. банею. У пн.-зх. частині церк. по­­двірʼя — три­ярусна дзвіниця в неорос. стилі (19 ст.). Встановлено памʼят. хрест командиру військ УПА-Пів­ніч Д.-Р. Клячківському (Клим Савур; загинув побл. с. Суськ), мемор. плиту командиру перших від­ділів УПА С. Качинському та його по­братимам В. Кулаковському, С. Лукащику і неві­домому пов­станцю, памʼятні знаки воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни, та Героям Небес. сотні.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Поліс­ся: (Краєзн. слов. — від найдавніших часів до 1914 року). Т. 2. Він­ніпег, 1986; Хитрий Ч. Минувшина Рівненщини — далека і близька. Р., 2010; Бендюк М. Історія та легенди сіл Рівненського ра­йону. Острог, 2012; Містечко славних традицій: до 440-річчя селища // Клеван. тракт. 2017, 18 черв.

Г. Й. Кидун, В. В. Ваколюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю