Оринин

ОРИ́НИН  — село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. 2020 з Оринин. (належали села Ріпинці, Теклівка), Заліс. (Параївка), Кадиїв. (Суржа), Підпилип’ян. (Подоляни), Приворот. (Адамівка, Добровілля, Кізя) та Шустовец. (Ніверка, Нововолодимирівка, Чорнокозинці) сільс. рад утвор. Оринин. громаду (231,3 км², станом на 1 січня 2021 — 8385 осіб). О. знаходиться на р. Жванчик (притока Дністра), за 27 км від м. Ка­м’янець-Подільський і кілька кілометрів від межі з Терноп. обл. На Пд. і Пд. Сх. від села ростуть ліси (Кадиїв. лісництво Кам’янець-Поділ. лісгоспу). Пл. О. 8,55 км². За переписом насел. 2001, проживала 2701 особа; станом на 1 січня 2015 — 2527 осіб; переважно українці. На околицях виявлено значну кількість скіф. курганів. Знайдено артефакти черняхів. культури, рештки давньогрец. амфор і срібні римські монети. Істор. місцевості: Вовкотруби (або Кутрубівка), Ісаківка (або Саківка), Загоряне (або Мельниківка), Скарбові Хати, Стара Слобідка, Нова Слобідка, Казенна Юридика (або Юрудовка Костельна), Селище (або Селисько), Кривда (або Свинокривда), Річичина та ін. Вперше згадується у писем. джерелах 1444 під назвою Горинин. 1474 оринин. власники Кирдеї збудували костел Пресвятої Трійці (1909 реставровано; у 1930-х рр. повністю знищено, на його місці облаштовано колгоспні склади; нині діє однойм. катол. парафія). Здавна тут сформувалася значна євр. громада, а О. тривалий час мав міські права. Після Люблін. унії 1569 — у складі Польщі. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 1672–99 — під владою Осман. імперії. 1701 містечко отримало грамоту від короля Станіслава-Авґуста на право проведення щоріч. ярмарків. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах кордонів Рос. імперії. Відтоді О. входив до складу Кам’янец. пов. Поділ. губ. 1894 відкрито однокласне училище, що згодом було перетворене в двокласне. За Всерос. переписом насел. 1897, проживали 5727 осіб, з них 2112 юдеїв і 1061 католик. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Кам’янец., у липні–вересні 1930 — Проскурів. округ; 1932–37 — Вінн., 1937–54 — Кам’я­нець-Поділ., від 1954 — Хмельн. обл.; від 1959 — Кам’янець-Поділ. р-ну. 1923–59 — райцентр. Від серед. 1920-х рр. — село. Від 1925 — центр євр. нац. сільс. ради. 1930 відкрито МТС. Жит. зазнали сталін. репресій. 1939 євреї становили 48,6 % (1508 осіб). Від 7 липня 1941 до 24 березня 1944 — під нім. окупацією. 1941 створ. євр. ґетто. 21 черевня 1942 в О. розстріляно бл. 1,7 тис. євреїв. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 866 воїнів-земляків. У боях за звільнення села загинули 87, в Оринин. шпиталі померли 13 рад. воїнів. Нині працюють фермер. госп-во «Колос-агро», с.-г. підприємство «Гарант», цегел. і 6 ковбас. цехів. У О. — ліцей (заг.-осв. школа) та гімназія (заг.-осв. школа-інтернат), дитсадок, дит. школа мистецтв; Будинок культури, б-ки для дорослих і дітей; поліклініка, центр первин. мед.-сан. допомоги. Серед видат. уродженців — лікар-рентґенолог А. Несіс, літературознавець О. Рарицький; кіносценарист А. Комарницький; живописці А. Калитко (засл. художник України) й О. Дубровсь­кий; Герой Радянського Союзу М. Нікольчук. З О. пов’язані життя та діяльність історика О. Завальнюка.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю