Оріхів
Визначення і загальна характеристика
ОРІ́ХІВ (до 1801 — Оріхове, Оріхова Балка) — місто Пологівського (до липня 2020 — Оріхівського) району Запорізької області. Має статус істор. насел. місця України (від 2001). У квітні 2017 з Оріхів. міської та Копанів., Мирнен., Нестерян., Новоандріїв. (з с. Щербаки), Новоданилів., Новопавлів. сільс. рад утвор. Оріхів. міську громаду (345,1 км2, 18 972 особи). О. знаходиться на р. Кінська (притока Дніпра), за 56 км від обл. центру. Площа 12,59 км2. За переписом насел. 2001, проживали 17,9 тис. осіб (складає 84,0 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 14 136 осіб; переважно українці. Залізнична ст. Оріхівська (відкрита 1904). Обстежено кілька давніх курганів; знайдено знаряддя праці доби бронзи. Засн. у 2-й пол. 18 ст. селянами-втікачами та колиш. запороз. козаками (істор. датою утворення прийнято вважати 1775). За нар. переказами, вихідці з с. Оріхівка Миргород. пов. Київ. намісництва (нині Лубен. р-ну Полтав. обл.) назвали нове поселення Оріховим. Щодо походження назви є й версія про те, що у давні часи тут була Оріхова Балка, в якій росло багато земляних горіхів, подібних до трюфелів. 1784–96 — у складі Таврій. обл.; 1796–1802 — Новорос., 1802–1920 — Таврій., 1920–22 — Запоріз. (до 1921 — Олександрів.), 1923–25 — Катеринослав. губ.; 1842–1920 — Бердян., 1920–23 — Запоріз. (до 1921 — Олександрів.) пов. Від 1802 — сучасна назва. У тому ж році О. надано статус міста. 1802–42 виконував функції центру Мелітоп. пов. Тривалий час існувала Оріхів. волость (до 1923). До серед. 19 ст. О. став знач. торг. пунктом і центром чумац. промислу. У 1860-х рр. було 817 саман., цегл. і деревʼяних будинків; проживали 4,1 тис. осіб. Тоді ж працювали 19 кустар. підприємств з перероблення місц. сировини, зокрема 2 парових вальцьових млини, 4 олійниці, салотоп., цегел. і свічк. заводи; 107 мешканців займалися ремісництвом: ковальством, швацтвом, пошиттям кожухів тощо. 1873–76 зведено Свято-Покров. церкву (1925 з неї знято куполи, а у 1930-х рр. повністю зруйновано; 2009 був освячений відбудований однойм. храм). 1874 діяли 30 невеликих підприємств, зокрема 5 цегел., 2 черепич., 2 шкіряних, 6 гончар. заводів, 6 олійниць, 16 млинів. За Всерос. переписом насел. 1897, проживали 5996 осіб. На поч. 20 ст. О. умовно поділяли на 3 частини (громади): Міщанська, Олександрівська та Покровська. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920 засн. агротех. школу (від 1930 — с.-г. технікум, від 2014 — коледж Таврій. агротехнол. університету). 1923–30 — у складі Запоріз. округи; 1932–39 — Дніпроп., від 1939 — Запоріз. обл. 1923–2020 — райцентр. 1923–38 — смт, від 1938 — знову місто. У 1920–30-х рр. засн. авторемонт. завод, швейну ф-ку, молокозавод. 1929–31 функціонував центр. інститут праці. 1930 створ. Оріхів. МТС (1958 на її, а також Жеребец. і Малотокмачан. МТС, базі почала працювати Оріхів. ремонтно-тех. станція, перейменована 1961 в Оріхів. рай. упр. «Сільгосптехніка»). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 4 жовтня 1941 до 19 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Є брат. могили рад. воїнів-визволителів і жертв нацизму. Встановлено мемор. комплекс воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Розвідано поклади глини, піску, бурого вугілля. Гол. підприємства: «Агротех», «З-д підсиленої техніки», «Оріхівсільмаш», Оріхів. швейна ф-ка, Оріхів. хлібокомбінат, «Трест-С», елеватор. Нині в О. — 4 заг.-осв. школи, 5 дитсадків; дит. муз. школа, ДЮСШ; Оріхівський краєзнавчий музей, Центр культури і дозвілля, б-ка; лікарня. Друкують інформ. вісн. «Оріхів» і г. «Трудова слава». Є 3 парки відпочинку. Памʼятки архітектури: будинки міської управи (1893), першого трактиру (1897) та торг. рядів (кін. 19 ст.), чол. реал. училище (1881), жін. гімназія (1893–97). У травні 2022 унаслідок рос. обстрілів зруйновано будівлі гімназії «Сузірʼя» та міськвиконкому (садиба Г. Янцена, 19 ст.). Серед видат. уродженців — фахівець у галузі механіки, академік АН УРСР В. Лазарян, фахівець у галузі гідроакустики, чл.-кор. НАНУ А. Гончар; терапевт-гастроентеролог О. Бабак, лікар-педіатр О. Третьякова, геолог, палеонтолог Ю. Гапонов, фахівці у галузі машинобудування В. Гриценко, М. Хелемендик, правознавець М. Куплеваський; актор, режисер Ю. Белський, актриси Н. Семененко, Н. Фіалко, співачка Н. Шевченко (усі три — засл. арт. УРСР); важкоатлет Ю. Дандик; Герой Радянського Союзу І. Приходько. З О. повʼязані життя та діяльність фахівця у галузі буд. матеріалів І. Мороза та філософа, дизайнера І. Рижової.
Літ.: Мошкалов С. Описание города Орехова и его окрестностей. Орехов, 1843; Курочкина Т. А. Орехов: Краевед. очерки. Дн., 1986; Шапошніков С. Р. Історія міста Оріхова. З., 1990; Курочкіна Т. А. Серед Таврійських степів зеленіє Оріхів. З., 2006.
С. В. Коваленко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
