Оріхівка
Визначення і загальна характеристика
ОРІ́ХІВКА (істор. назва — Оріхівщина) — село Лубенського району Полтавської області. 2016 Оріхів. сільс. раду з селами Барвінщина, Кремʼянка, Матяшівка, Свічківка та Стадня зарахували до Засул. сільс. громади, що 2020 увійшла до Лубен. міської громади. О. знаходиться за 25 км від м. Лубни, 5 км від залізнич. ст. Ромодан і 1,5 км від с. Новооріхівка Миргород. р-ну. Площа 4,36 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1628 осіб; станом на 2021 — 1400 осіб; переважно українці. В околицях О. обстежено 10 давніх курганів. Назва села походить від прізвища Лубен. протопопа Я. Оріхівського, якому у 18 ст. належали навколишні землі. Від 1780-х рр. — у власності козац.-старшин. родини Леонтовичів, які переселили сюди багато своїх селян з ін. місць. Згодом маєток в Оріхівщині став одним з найкращих на Полтавщині. 1802–1925 — у складі Полтав. губ.; водночас до 1923 — Лубен. пов. 1859 було 52 двори, мешкали 315 осіб; 1882 — відповідно 110 і 440; 1910 — 143 і 837. Наприкінці 19 ст. тут працював млин і цегел. завод. 1909 побл. села громад.-культур. діяч, письменник В. Леонтович заснував Оріхів. цукр. завод, що працював до 2011. До серед. 20 ст. побл. цукроварні виникло нове с-ще (нині с. Новооріхівка), що тривалий час належало до Оріхів. сільс. ради (до 1986), а нині входить до Ромодан. громади. На поч. 20 ст. у В. Леонтовича частину землі та сад купив поміщик Добровольський, який побудував маєток (нині у ньому розташ. Високо-Тополян. психоневрол. інтернат). Леонтовичі сприяли відкриттю початк. школи, деякий час у влас. маєтку навчала сільс. дітей їхня донька Ганна. 1912 засн. земську школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Лубен. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл.; у 1920–30-х рр. — Вовчиц., відтоді — Лубен. р-нів. 1926 було 200 дворів, мешкали 992 особи. В О. було засн. бурякогосподарство, що мало відділки у Лубен. та Миргород. р-нах, спеціалізувалося на вирощуванні цукр. буряків для заводу, а також зерн. і тех. культур. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 86-х жертв), зазнали сталін. репресій. Від 19 вересня 1941 до 17 вересня 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинули 124 воїни-земляки. 1955 засн. радгосп «Україна», яким керував Герой Соц. Праці М. Кравченко. У 2-й пол. 20 ст. було побудоване «Агромістечко» з багатоповерхівками та обʼєктами соц. інфраструктури. Нині працює Оріхів. цегел. завод. Функціонують заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; пункт здоровʼя. Серед видат. уродженців — графік, нар. художник УРСР В. Мироненко та живописець, графік О. Ступніков; співак М. Братков і бандурист Олекса Радимир.
Літ.: Лубенщина: від витоків до сьогодення. Лубни, 2013.
О. І. Гриценко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
