Кленовський Дмитро

Визначення і загальна характеристика

КЛЕНО́ВСЬКИЙ Дмитро (справж. — Крачковський Дмитро Йосипович; 24. 09 (06. 10). 1893, С.-Петербург — 26. 12. 1976, м. Траунштайн, Німеч­чина) — поет, журналіст. Син Й. Крачковського. Від­відував Італію та Францію, 1911–13 за станом здоровʼя пере­бував у Швейцарії. Навч. у C.-Петербур. університеті (1913–17). Писав російською мовою. Друкувався від 1914 у журналах С.-Петербурга. Дебютував зб. віршів «Палитра» (Петро­град, 1917). Працював у Москві. Від­відував літ. гуртки, по­зна­йомився з творчістю Андрія Бєлого, М. Волошина. Від 1922 — пере­кладач радіотелегр. агентства у Харкові. 1925–42 влас. віршів не писав, пере­кладав твори укр. поетів. Від 1942 — в Австрії, від 1943 — у Німеч­чині. Від 1947 під псевд. уміщував вірші в «Новом журнале». Автор зб. «След жизни» (1950), «Навстречу небу» (1952; обидві — Франкфурт-на-Майні), «Неуловимый спутник» (1956), «Прикосновенье» (1959), «Уходящие паруса» (1962), «Разрознен­ная тайна» (1965), «Стихи: Из­бран­ное» (1967), «Певучая ноша» (1969), «Почерком поэта» (1971), «Теплый вечер» (1975), «Последнее» (1977; усі — Мюнхен), «Со­брание стихов» (Париж, 1980, т. 1). Рукопис близької до поетики акмеїзму зб. «Предгорье», датований 1922, уві­йшов до кн. «Полное со­брание стихотворений» (Москва, 2011). Для творчості К. притаман­ні філос. роз­думи, но­стальгічна зверненість до минулого, ідея гармонії, віра у світ і людину. У ж. «Грани» на­друкував ст. «Ок­культные мотивы в рус­ской поэзии нашего века» (1953, № 20), «Казнен­ные молчанием» (1954, № 23). Архі­єпис­коп Іоанн (Шаховський) опублікував кн. «Пере­писка с Кленовским» (Париж, 1981).

Літ.: Офросимов Ю. Рифмован­ные догадки: О поэзии Д. Кленовского // Новый журн. 1967. № 88; Ржевский Л. Последний акмеист: О творчестве Дмитрия Кленовского // К вершинам творчес. слова: Лит. ст. и отклики. Норвич, 1990; Агеносов В. Д. Кленовский: «Я их изведал, радости земли» // Зап. рус. Академ. груп­пы в США. Т. 28. Нью-Йорк, 1996–97.

В. І. Шитик

Завантажити статтю