Орлівка

ОРЛІ́ВКА  — село Чернігівського (до липня 2020 — Куликівського) району Чернігівської області. У лютому 2017 Орлів. сільс. раду зараховано до Куликів. селищ. громади. О. знаходиться на малій р. Чучмань (притока Укши, бас. Дніпра), за 43 км від обл. центру та 16 км від смт Куликівка. Площа 4,48 км². За переписом насел. 2001, проживали 1122 особи; станом на 1 січня 2020 — 708 осіб; переважно українці. В урочищі Грушевка досліджено городище 12–13 ст. (500 × 75 м). Село вперше згадується у писем. джерелах 1638. Жит. брали участь у селян.-козац. повстаннях і Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. Відтоді О. входила до Вибел. сотні Черніг. полку. На поч. 18 ст. було бл. 100; наприкінці 18 ст. — 127; 1858 — 337; 1892 — 458 дворів. 1733 на місці старого зведено новий дерев’яний Михайлів. храм, що простояв до кін. 19 ст. 1781–96 — у складі Черніг. намісництва; 1796–1802 — Малорос., 1802–1925 — Черніг. губ. Тривалий час О. належала до Дроздів. волості Ніжин. пов. 1887 зведено дерев’яну Вознесен. церкву з двома престолами — Вознесіння та архістратига Михаїла (була однією з найкрасивіших на Чернігівщині; у 1930-х рр. переобладнано на клуб). У 2-й пол. 19 ст. діяли церк.-парафіял. і земська трикласна (відкрито 1880) школи. За Всерос. переписом насел. 1897, були 503 двори, мешкали 3085 осіб. На поч. 20 ст. — понад 500 дворів і 3,5 тис. мешканців. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Черніг. округи; від 1932 — Черніг. обл. Декілька десятиліть О. належала до Куликів. р-ну; від 2020 — село Черніг. р-ну. Багато людей потерпали від голодомору 1932–33 (освячено па­м’ят. хрест), зазнали сталін. репресій. Від 9 вересня 1941 до 17 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 368 орлівців (споруджено пам’ят­ник). 2000 для православ. парафії проведено реставрацію колиш. колгосп. контори, в якій 2001 освячено Вознесен. церкву. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. Серед видат. уродженців — Герой Радянського Союзу І. Веремій.

Завантажити статтю