ОРЛЯ́Н Софія Теодорівна (за чоловіком — Собота (-ова); 14. 09. 1886, Львів — 05. 01. 1968, там само) — спів­ачка (сопрано), актриса, педагог. Закін. вчител. семінарію, польс. драм. школу Ч. Кшижановського та школу С. Франчковсь­кої (кл. фортепіано і співу) у Львові. Ви­ступала як солістка на концертах та культ.-осв. заходах. Актор. карʼєру роз­почала на поч. 1920-х рр. у польс. театрах «Уль» та «Баґателя» у Львові. 1923–24 ви­ступала в Укр. нар. театрі товариства «Укр. бесіда» у Львові. Про­йшла практ. школу мистецтва оперети у театр. диригента Я. Барнича та реж. Й. Стадника, грала у модер. по­становках М. Крушельницького. 1927–29 ви­ступала у ко­оперативі «Укр. театр» під дирекцією Й. Стадника, на поч. 1930-х рр. — в укр. театрі-ревю «Цвіркун» під керівництвом П. Сороки, згодом Р. Залуцького. Спорадично брала участь у ви­ставах театрів Й. Стадника та Я. Стадника, Укр. нар. театру ім. І. Тобілевича під керівництвом М. Бенцаля, укр. театру «За­грава» та ін. У серед. 1930-х рр. ві­ді­йшла від профес. театру, вела режисер. курси для аматор. драм. гуртків Галичини при товаристві «Просвіта»; давала приватні уроки гри на фортепіано. 1939–41 брала участь у муз.-громад. житті, зокрема в організації держ. Укр. драм. театру ім. Лесі Українки (Львів). Як провід­на оперетк. та естрадна артистка від­значалася темперамент. емоц. грою, чудовим по­єд­на­н­ням гарного голосу і пластич. вираже­н­ня ролі. У колективі її називали «Орлянка».