Орябина

ОРЯ́БИНА (Jarabina, Jarembina) — cело в окрузі Стара Любовня Пряшівського краю, Словач­чина. Площа 22,9 км². Насел. 929 осіб (2020). Перша письм. згадка про О. датована 1329, коли його засновник шихтар (робітник, який за­ймається спуска­н­ням із гори зрубаних дерев по жолобах) Генч продав село спадковому рихтареві (старості) Матею. У 16 ст. на місці нім. колоністів тут поселилися русини, пере­важно вівчарі із сусідньої Лемківщини. Село належало до Любовнян. панства, що 1412–1722 пере­бувало у складі Польщі. 1850 з ініціативи О. Духновича 1140 жит. О. викуплено з кріпацтва. За церк. пере­писом насел. 1806, тут проживали 1311 русинів — греко-католиків. Роз­мов. мовою і донині є зх.-лемків. діалект. Гол. заня­т­тя насел. — тварин­ництво (пере­важно вівчарство), від 18 ст. до 1950-х рр. додатк. промисли — мандрівне дротарство, ремонт керам. посуду за допомогою дроту, виробництво бляшаного посуду. 1848 від­крито школу, від 1953 у ній викладають укр. мову. У 2-й пол. 19 ст. роз­почалася масова еміграція орябинців. Разом із сусідніми кам­йончанами вони заснували с. Скеюш у Сх. Банаті (Румунія). 1946–49 112 родин зі Скеюша ре­емігрувало у Чехословач­чину, їх поселили компактно на колиш. нім. землях у с. Троскотовіце (землеробів) і м. Хомутов (робітників). На­прикінці 19 — у 1-й пол. 20 ст. осн. напрямом еміграції стали США. Найві­домішим емі­грантом із О. був сержант амер. армії М. Стренк — від­діле­н­ня під його командою під­няло прапор на вершині япон. о-ва Іводзіма, що при­скорило капітуляцію Японії у 2-й світ. вій­ні. 1929 група орябинців із США у рамках діяльності ко­оперативу «Interhelpo» («Взає­модопомога») вирушила до СРСР (із амер. комбайнами і с.-г. тваринами) з метою надати допомогу в роз­витку нар. господарства, однак через не­сприятливі умови майже усі вони повернулися до О. або США. Під час 2-ї світової вій­ни на поч. серпня 1944 в О. створ. партизан. групу «Заря» (понад 20 осіб). Після визволе­н­ня села рад. армією (в січні 1945) 56 мешканців вступили у 1-й Чехословац. корпус, 13 з них загинули у боях. 1947 за умовами чехословац.-рад. угоди про обмін насел. 37 родин (217 осіб) добровільно пере­селилися в УРСР до с. Семидуби (нині Дубен. р-ну Рівнен. обл.). 1949 в О. організовано с.-г. артіль, що 2001 під на­звою «Поляна» повністю пере­орієнтувалася на під­собне госп-во та стала най­успішнішою арті­л­лю у Сх. Словач­чині, завдяки чому значно виріс рівень життя населе­н­ня. У 1-й пол. 20 ст. 95 % мешканців О. називали себе русинами та були греко-католиками; станом на 1950: словаками — 35 %, русинами — 62 %, греко-католиками — 93 %; 1980–2001: словаками — 35–45 %, українцями — 30–60 %, греко-католиками — 16–19 %, православними — 52–61 %. У 1948 засн. фольклор. колектив (30 осіб), який у тому ж році ви­ступив на с.-г. ви­ставці у Празі та був на при­йомі у найвищих пред­ставників влади; 1978 — фольклорну групу «Поляна» (кер. М. Каня), що ви­ступає донині (у репертуарі — місц. пісні), та православ. хор церкви Успі­н­ня Пресвятої Богородиці (кер. А. Де­ревʼяник). Від 1990 у селі проводять 3-ден­ний фестиваль місц. звичаїв «Пі­знавай і зберігай традиції своїх предків». Серед видат. уродженців — публіцист, громад. діяч І. Киндя-Антків, письмен­ниця, фольклористка Ю. Матяшовська, художники Є. Бісс і М. Диць, історик М. Барновсь­кий, спортс­мен (греко-рим. боротьба) Ю. Корманик.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю