Орябина

Визначення і загальна характеристика

ОРЯ́БИНА (Jarabina, Jarembina) — cело в окрузі Стара Любовня Пряшівського краю, Словаччина. Площа 22,9 км². Насел. 929 осіб (2020). Перша письм. згадка про О. датована 1329, коли його засновник шихтар (робітник, який займається спусканням із гори зрубаних дерев по жолобах) Генч продав село спадковому рихтареві (старості) Матею. У 16 ст. на місці нім. колоністів тут поселилися русини, переважно вівчарі із сусідньої Лемківщини. Село належало до Любовнян. панства, що 1412–1722 перебувало у складі Польщі. 1850 з ініціативи О. Духновича 1140 жит. О. викуплено з кріпацтва. За церк. переписом насел. 1806, тут проживали 1311 русинів — греко-католиків. Розмов. мовою і донині є зх.-лемків. діалект. Гол. заняття насел. — тваринництво (переважно вівчарство), від 18 ст. до 1950-х рр. додатк. промисли — мандрівне дротарство, ремонт керам. посуду за допомогою дроту, виробництво бляшаного посуду. 1848 відкрито школу, від 1953 у ній викладають укр. мову. У 2-й пол. 19 ст. розпочалася масова еміграція орябинців. Разом із сусідніми камйончанами вони заснували с. Скеюш у Сх. Банаті (Румунія). 1946–49 112 родин зі Скеюша реемігрувало у Чехословаччину, їх поселили компактно на колиш. нім. землях у с. Троскотовіце (землеробів) і м. Хомутов (робітників). Наприкінці 19 — у 1-й пол. 20 ст. осн. напрямом еміграції стали США. Найвідомішим емігрантом із О. був сержант амер. армії М. Стренк — відділення під його командою підняло прапор на вершині япон. о-ва Іводзіма, що прискорило капітуляцію Японії у 2-й світ. вій­ні. 1929 група орябинців із США у рамках діяльності кооперативу «Interhelpo» («Взає­модопомога») вирушила до СРСР (із амер. комбайнами і с.-г. тваринами) з метою надати допомогу в розвитку нар. господарства, однак через несприятливі умови майже усі вони повернулися до О. або США. Під час 2-ї світової вій­ни на поч. серпня 1944 в О. створ. партизан. групу «Заря» (понад 20 осіб). Після визволення села рад. армією (в січні 1945) 56 мешканців вступили у 1-й Чехословац. корпус, 13 з них загинули у боях. 1947 за умовами чехословац.-рад. угоди про обмін насел. 37 родин (217 осіб) добровільно переселилися в УРСР до с. Семидуби (нині Дубен. р-ну Рівнен. обл.). 1949 в О. організовано с.-г. артіль, що 2001 під назвою «Поляна» повністю переорієнтувалася на підсобне госп-во та стала найуспішнішою артіллю у Сх. Словаччині, завдяки чому значно виріс рівень життя населення. У 1-й пол. 20 ст. 95 % мешканців О. називали себе русинами та були греко-католиками; станом на 1950: словаками — 35 %, русинами — 62 %, греко-католиками — 93 %; 1980–2001: словаками — 35–45 %, українцями — 30–60 %, греко-католиками — 16–19 %, православними — 52–61 %. У 1948 засн. фольклор. колектив (30 осіб), який у тому ж році виступив на с.-г. виставці у Празі та був на прийомі у найвищих представників влади; 1978 — фольклорну групу «Поляна» (кер. М. Каня), що виступає донині (у репертуарі — місц. пісні), та православ. хор церкви Успіння Пресвятої Богородиці (кер. А. Де­рев’яник). Від 1990 у селі проводять 3-денний фестиваль місц. звичаїв «Пізнавай і зберігай традиції своїх предків». Серед видат. уродженців — публіцист, громад. діяч І. Киндя-Антків, письменниця, фольклористка Ю. Матяшовська, художники Є. Бісс і М. Диць, історик М. Барновсь­кий, спортсмен (греко-рим. боротьба) Ю. Корманик.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю