Ожешко Еліза

ОЖЕ́ШКО Еліза (Orzeszkowa Eliza; 06. 06. 1841, с. Мілковщизна Гроднен. губ., нині Білорусь — 18. 05. 1910, м. Гродно) — польська письменниця. Закін. пансіон урсулінок у Варшаві (1857). Проживала 1858–63 у с. Людвинів Гроднен. губ. у маєтку чоловіка Петра О. Після його арешту за участь у повстанні 1863 та заслання до Сибіру перебралася до батька у Мілковщизну, де займалася самоосвітою і розпочала літ. діяльність. Від 1869 — у Гродно. О. — одна з найвизначніших представниць реалізму. Дебютувала оповідан­ням «Obrazek z lat głodowych» (1866), у якому змалювала білорус. село 1854–56 напередодні аграр. реформи. Від 2-ї пол. 1860-х pp. О. звернулася до жанру роману. У її перших творах виразно позначився вплив позитивізму та його ідей про тенденц. літературу. Гол. теми романів 1860–80-х рр. — доля жінки в бурж.-шляхет. середовищі, життя «низів» суспільства, євр. питання. Найзначнішим досягненням О. у жанрі соц. роману стали: «Eli Makower» (1874), «Marta» (1875), «Rodzina Brochwiczów», «Pompalińscy» (обидва — 1876), «Meir Ezofowicz» (1878). У них порушує теми про долю жінки в сучас. їй суспільстві, проблеми експлуатації жін. праці, соц. нерівності жінок та чоловіків. У центрі роману «Meir Ezofowicz» — євреї м-ка Шибова і, зокрема, боротьба двох відомих тут родин — рабинів Тодросів, які виступають втіленням фанатизму і віронетерпимості, та купців Езофовичів, які усвідомлюють необхідність освіти «темного» євр. люду. 1880-і pp. умовно виокремлюють як 2-й етап творчості О. Він насамперед характеризується подальшим розробленням жанру соц. роману. На поч. 1880-х pp. вийшов друком цикл романів під заг. назвою «Cień», куди увійшли однойм. роман, «Sylwek Cmentar­nik» (обидва — 1880), «Zygmunt Ławicz і jego koledzy», «Bańka myd­lana» (обидва — 1882), «Pierwotni» (1884). У цих творах авторка намагалася відгукнутися на нові віяння, пов’язані з першими проявами робітн. руху і поширенням соціаліст. ідей. 1883–88 О. створила «селянський» цикл творів, що вважають вершиною її творчості: повісті «Niziny», «Dziurdzio­wie» (обидві — 1885), «Cham» (1888) тощо. Найвідомішим твором цик­лу є роман «Nad Niemnem» (1887–88), що став своєрід. відгуком письменниці на кризу позитивіст. ідей, які, починаючи від 1880-х pp., почали стрімко втрачати свій авторитет у польс. сусп. думці, поступаючись місцем нац.-патріот. ідеям. 1890–1900-і pp. — наступ. етап творчості О., що характеризується ослабленням соц. проблематики і досить відчутним зниженням худож. рівня її творів. У зб. оповідань «Dwa bieguny» (1893), «Melancholicy» (1896), «Iskry» (1898), «Moment» (1901), «Australczyk», «Anastazja» (обидві — 1902) вона ідеалізує дрібну шляхту, закликає польс. суспільство до єднання, морал. і матеріал. самопожертви. В остан. її творах посилюються нац.-патріот. мотиви: повість «І pieśń niech zapłacze» (1905), зб. оповідань «Gloria victis» (1910; усі — Варшава). Укр. мовою окремі твори О. перекладали О. Медущенко-Кривенко, Ю. Назаренко, О. Стаєцький, М. Пригара, В. Струтинський та ін.

Рекомендована література

1. Грибовська О. Еліза Ожешко в боротьбі за реалізм польської літератури // Пит. слов’ян. філології: Зб. Л., 1960. Вип. 1;
   Google Scholar Internet
2. Вервес Г. Еліза Ожешко // Вервес Г. Польс. література і Україна. К., 1985;
   Google Scholar Internet
3. Булаховська Ю. Гуманізм художнього слова зарубіжних слов’янських письменників ХІХ–ХХ ст. К., 1995;
   Google Scholar Internet
4. Назарець В. М. Польська література XVI–XIX ст. в творах провідних її представників. Р., 1999;
   Google Scholar Internet
5. Радишевський Р. Нарис історії польської літератури: Підруч. у 2 кн. Кн. 1. К., 2019.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю