Озеленення

ОЗЕЛЕ́НЕННЯ  — система зелених насаджень населених пунктів; комплекс робіт з їх створення та використання. О. є складовою частиною заг. комплексу планування, забудови та благоустрою насел. місць, оскільки формує їхній архіт.-худож. образ, ландшафт і життєве середовище, забезпечує рекреац. потреби мешканців, сприяє покращенню мікроклімату та сан.-гіг. умов. Осн. вимоги при формуванні системи О.: рівномірність розміщення об’єктів О.; об’єднання в одну систему міських і заміських об’єктів; поєднання міського ландшафту з рельєфом довкілля, водоймами, забудовою, спорудами та елементами благоустрою; зарахування системи О. до комплексу заходів з охорони природи, оздоровлення довкілля. Елементами системи О. є парки, лісопарки, сквери, деревно-чагарник. смуги навколо пром. підприємств, житл. масивів і в середині них, квітники та газони, вертикал. зелені насадження на будівлях тощо. Групи зелених насаджень за функціонал. призначенням: заг. (заг.-міські та рай. парки, міські сади і сади житл. мікрорайонів, сквери, бульвари, набережні, лісопарки) й обмеженого (зелені насадження на ділянках житл. будинків, дит. установ, шкіл та ін. навч. закладів, спорт. комплексів, закладів охорони здоров’я, пром. підприємств, склад. зон) користування, спец. призначення (насадження на міських вулицях і магістралях, територіях санітарно-захис. і водоохорон. зон, ботанічні сади, зоологічні парки, розсадники, насадження кладовищ). О. як елемент середовища виконує такі функції: екол. (очищає повітря від забруднення, пилу та шуму, поглинає вуглекислий газ, насичує повітря киснем і фітонцидами; зменшує зливові стоки та навантаження на каналізац. мережі; регулює мікроклімат, стабілізує температуру повітря і вологість; бере участь у формуванні ґрунтів; є місцем оселення тварин і птахів тощо), екон. (збільшує вартість нерухомості, розташованої поруч; створює позитив. образ міста, його турист. привабливість та сприяє залученню інвестицій), містобуд. (формує архіт.-планувал. структуру насел. пунктів; є елементом інж. інфраструктури, заповнює санітарно-захисні смуги), соц. (є місцем для відпочинку та спілкування, занять спортом, проведення культур. заходів), істор.-культурні (створює відчуття приналежності до культур. спадщини минулого, розкриває індивідуальність та самобутність місць). Об’єм­ні елементи О. на його об’єктах: масиви, гаї, куртини, групи, солітери, алеї, боскети, зелені стіни, живоплоти, бордюри. Площин. елементами О. є галявини, на яких розміщують газони та квітники. Вони можуть мати регулярне або вільне планування. Використання зелених насаджень наближає умови середовища до показників, що характеризують зону комфорту. В Україні для неї вважають інтервал т-р у межах 18–24 °С, швидк. вітру 2–6 м/сек., відносну вологість 30–70 %. Рівень шуму в комфорт. умовах не повинен перевищувати 45 дБ вночі та 65 дБ вдень. Не повинні перевищувати гранично допустимі концентрації й шкідливі домішки в повітрі. Зелені насадження підвищують ступ. іонізації повітря в 5–7 разів. Також вони формують світл. і психол. комфортність. Естет. і емоц. значення О. зростає при поєднанні штуч. декор. форм з природ. елементами (фрагментом лісів, лук, водоймами). Зелені насадження декорують глухі стіни, мури, старі будівлі, пром. підприємства, транспортні мережі, пам’ятники. Відіграють значну роль в оформленні міських площ та ін. композиц. центрів. З їхньою допомогою проявляють особливості або згладжують недоліки рельєфу. Об’єкти О. часто належать до природоохорон. фонду. Серед них — бульвари Києва і Дніпра, парки Донецька, Львова, Алупки (АР Крим), Білої Церкви (Київ. обл.), Немирова (Вінн. обл.), Тростянця (Сум. обл.), Умані (Черкас. обл.). Теор. і конструктор. базою О. є архітектура ландшафтна. Підготовку ландшафт. архітекторів і озеленювачів проводять у низці ВНЗів, зокрема у Нац. лісотех. університеті України у Львові.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю