Озеленення

ОЗЕЛЕ́НЕННЯ — система зелених насаджень населених пунктів; комплекс робіт з їх створе­н­ня та викори­ста­н­ня. О. є складовою частиною заг. комплексу планува­н­ня, забудови та благоустрою насел. місць, оскільки формує їхній архіт.-худож. образ, ландшафт і жит­тєве середовище, забезпечує рекреац. потреби мешканців, сприяє покращен­ню мікроклімату та сан.-гіг. умов. Осн. вимоги при формуван­ні системи О.: рівномірність роз­міще­н­ня обʼєктів О.; обʼ­єд­на­н­ня в одну систему міських і заміських обʼєктів; по­єд­на­н­ня міського ландшафту з рельєфом довкі­л­ля, водо­ймами, забудовою, спорудами та елементами благоустрою; зарахува­н­ня системи О. до комплексу заходів з охорони природи, оздоровле­н­ня довкі­л­ля. Елементами системи О. є парки, лісопарки, сквери, деревно-чагарник. смуги навколо пром. під­приємств, житл. масивів і в середині них, квітники та газони, вертикал. зелені насадже­н­ня на будівлях тощо. Групи зелених насаджень за функціонал. при­значе­н­ням: заг. (заг.-міські та рай. парки, міські сади і сади житл. мікрора­йонів, сквери, бульвари, набережні, лісопарки) й обмеженого (зелені насадже­н­ня на ділянках житл. будинків, дит. установ, шкіл та ін. навч. закладів, спорт. комплексів, закладів охорони здоровʼя, пром. під­приємств, склад. зон) користува­н­ня, спец. при­значе­н­ня (насадже­н­ня на міських вулицях і магістралях, територіях санітарно-захис. і водо­охорон. зон, ботанічні сади, зоологічні парки, роз­садники, насадже­н­ня кладовищ). О. як елемент середовища виконує такі функції: екол. (очищає повітря від за­брудне­н­ня, пилу та шуму, по­глинає вуглекислий газ, насичує повітря киснем і фітонцидами; зменшує зливові стоки та навантаже­н­ня на ка­налізац. мережі; регулює мікроклімат, стабілізує температуру повітря і вологість; бере участь у формуван­ні ґрунтів; є місцем оселе­н­ня тварин і птахів тощо), екон. (збільшує вартість нерухомості, роз­ташованої поруч; створює позитив. образ міста, його турист. привабливість та сприяє залучен­ню інвестицій), містобуд. (формує архіт.-планувал. структуру насел. пунктів; є елементом інж. інфра­структури, заповнює санітарно-захисні смуги), соц. (є місцем для від­починку та спілкува­н­ня, занять спортом, проведе­н­ня культур. заходів), істор.-культурні (створює від­чу­т­тя приналежності до культур. спадщини минулого, роз­криває індивідуальність та самобутність місць). Обʼєм­ні елементи О. на його обʼєктах: масиви, гаї, куртини, групи, солітери, алеї, боскети, зелені стіни, живоплоти, бордюри. Площин. елементами О. є галявини, на яких роз­міщують газони та квітники. Вони можуть мати регулярне або вільне планува­н­ня. Викори­ста­н­ня зелених насаджень на­ближає умови середовища до показників, що характеризують зону комфорту. В Україні для неї вважають інтервал т-р у межах 18–24 °С, швидк. вітру 2–6 м/сек., від­носну вологість 30–70 %. Рівень шуму в комфорт. умовах не повинен пере­вищувати 45 дБ вночі та 65 дБ вдень. Не повин­ні пере­вищувати гранично допустимі концентрації й шкідливі домішки в повітрі. Зелені насадже­н­ня під­вищують ступ. іонізації повітря в 5–7 разів. Також вони формують світл. і психол. комфортність. Естет. і емоц. значе­н­ня О. зро­стає при по­єд­нан­ні штуч. декор. форм з природ. елементами (фрагментом лісів, лук, водо­ймами). Зелені насадже­н­ня декорують глухі стіни, мури, старі будівлі, пром. під­приємства, транс­порт­ні мережі, памʼятники. Ві­ді­грають значну роль в оформлен­ні міських площ та ін. композиц. центрів. З їхньою допомогою проявляють особливості або згладжують недоліки рельєфу. Обʼєкти О. часто належать до природо­охорон. фонду. Серед них — бульвари Києва і Дні­пра, парки Донецька, Львова, Алупки (АР Крим), Білої Церкви (Київ. обл.), Немирова (Вінн. обл.), Тростянця (Сум. обл.), Умані (Черкас. обл.). Теор. і кон­структор. базою О. є архітектура ландшафтна. Під­готовку ландшафт. архітекторів і озеленювачів проводять у низці ВНЗів, зокрема у Нац. лісотех. університеті України у Львові.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю