Озерні відклади

ОЗЕ́РНІ ВІД­КЛА́ДИ — осадові від­клади, що утворюються на дні озер за умови за­стою води. Ін. назва — лімнічні від­клади. Роз­різняють сучасні (осади) та давні (осадові породи). Тип та характер О. в. залежить від умов осадконакопиче­н­ня, а саме від роз­мірів, походже­н­ня та геол. будови озер. улоговини, гідрол. режиму та клімат. умов. Роз­різняють 3 типи О. в.: териген­ні, або уламкові; органоген­ні; хемоген­ні. Для усіх О. в. властива горизонтал. шаруватість. Териген­ні від­клади утворюються за рахунок привнесе­н­ня уламк. матеріалу річками та абразій. діяльності озер. води під час хвиле­утворе­н­ня. Вони характерні для великих проточ. прісних озер гумід. зони. Для териген. від­кладів великих озер властива диференціація матеріалу за мех. складом (прибережні фації пред­ставлені гальковим, гравій. та піщаним матеріалом; глибоководні — глинами). Органоген­ні осади утворюються за рахунок від­мира­н­ня рослин. і тварин. організмів без до­ступу кисню. У результаті заро­ста­н­ня озер утворюється торф. Характер. типом О. в. невеликих прісних озер є са­пропель та гіт­тія. Потужність їх може сягати 10–30 м. Са­пропель використовують як добриво в хім. промисловості. У холод. озерах часто утворюються діатоміти та трепели, що складаються із кремнистих черепашок діатомових водоростей, які населяють водну товщу. Хемоген­ні від­клади є результатом осадже­н­ня роз­чинених у воді мінерал. речовин, солей та колоїдів. У прісних та солонуватих озерах теплих посушливих областей утворюються карбонатні осади — вапняки та мергелі («гажа»). В окремих прісновод. проточ. озерах гумід. зони поширені озерні залізні руди (лімоніти) та залізисто-марганц. конкреції, що утворю­ються в результаті осадже­н­ня принесених річками і ґрунт. водами колоїд. та роз­чинених залізистих сполук. В озерах тропіч. та субтропіч. областей разом із заліз. рудами утворюються боксити (оксиди алюмінію) за рахунок привнесе­н­ня глинозему із латерит. кір вивітрюва­н­ня. У без­стіч. озерах посушливих степ., напів­пустел. та пустел. зон утворюються карбонатні (сода), сульфатні (мірабіліт, гіпс), хлоридні (галітит, карналітит) від­клади. За умов знач. потужності такі від­клади роз­робляються як родовища хім. сировини. В окремий тип О. в. виділяють стрічк. глини — від­клади прильодовик. озер у ви­гляді пере­шарува­н­ня прошарків глини, від­кладеної впродовж тривалої зими, і прошарків тонкозернистого піску — продукту літнього тане­н­ня льодовика. Так формуються річні шари (стрічки) потуж. від часток мм до декількох см. Поширені у країнах Балтії, Скандинавії, США, Канаді. Під­рахунок цих сезон. шарів покладено в основу варвохронол. методу абсолют. датува­н­ня від­кладів.

На території України сучасні О. в. формуються у прісновод. озерах Поліс­ся (здебільшого хемоген­ні та органоген­ні), Карпат. регіону (териген­ні), солонуватовод. озерах Пд. України та Крим. п-ова (хемоген­ні) тощо. Найбільша кількість запасів са­пропелю зосереджена в озерах Волин., Рівнен., Харків. та Київ. обл. О. в. використовують як орган. добрива, корм. добавки, лікув. грязі, буд. матеріали, меліоранти для покраще­н­ня ґрунтів.