Озерський Юрій Іванович
Визначення і загальна характеристика
ОЗЕ́РСЬКИЙ Юрій Іванович (справж. — Зебницький; 1896, с. Смяч, нині Новгород-Сівер. р-ну Черніг. обл. — 03. 11. 1937, урочище Сандармох побл. м. Медвеж’єгорськ, нині Респ. Карелія, РФ) — освітній діяч. Закін. Черніг. духовні училище і семінарію, від 1914 навч. у Петрогр. істор.-філол. інституті (нині С.-Петербург). Брав участь у діяльності Укр. студент. спілки, зблизився з укр. есерами. Від весни 1917 займався парт. діяльністю в Києві та Черніг. губ. Був делегатом з’їзду УПСР (квітень 1918), чл. Укр. КП (боротьбистів), після її розколу 1920 вступив до КП(б)У. Від 1919 — завідувач відділу нар. освіти у м. Ніжин (нині Черніг. обл.); 1921–22 — чл. Колегії політ. освіти дорослих, від 1926 — зав. Упр. політосвіти Наркомосу УСРР; водночас від 1927 — зав. Укрнауки при Наркомосі УСРР; від 1930 — голова Держвидаву УСРР (усі — Харків). Також працював в УРЕ, читав лекції у Харків. ІНО. 23 листопада 1933 заарешт., 26 лютого 1934 у сфабриков. справі Укр. військ. організації засудж. до 10 р. таборів. Покарання відбував у Соловец. таборі особл. призначення (РФ). Розстріляний в ув’язненні. Реабіліт. 1962.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
