Озерський Юрій Іванович

ОЗЕ́РСЬКИЙ Юрій Іванович (справж. — Зебницький; 1896, с. Смяч, нині Новгород-Сівер. р-ну Черніг. обл. — 03. 11. 1937, ур­очище Сандармох побл. м. Медвежʼєгорськ, нині Респ. Карелія, РФ) — освітній діяч. Закін. Черніг. духовні училище і семінарію, від 1914 навч. у Петрогр. істор.-філол. ін­ституті (нині С.-Пе­тербург). Брав участь у діяльності Укр. студент. спілки, зблизився з укр. есерами. Від весни 1917 за­ймався парт. діяльністю в Києві та Черніг. губ. Був делегатом зʼ­їзду УПСР (квітень 1918), чл. Укр. КП (боротьбистів), після її роз­колу 1920 вступив до КП(б)У. Від 1919 — завідувач від­ділу нар. освіти у м. Ніжин (нині Черніг. обл.); 1921–22 — чл. Колегії політ. освіти дорослих, від 1926 — зав. Упр. політосвіти Наркомосу УСРР; водночас від 1927 — зав. Укрнауки при Наркомосі УСРР; від 1930 — голова Держ­видаву УСРР (усі — Харків). Також працював в УРЕ, читав лекції у Харків. ІНО. 23 листопада 1933 заарешт., 26 лютого 1934 у сфабриков. справі Укр. військ. організації засудж. до 10 р. таборів. Покара­н­ня від­бував у Соловец. таборі особл. при­значе­н­ня (РФ). Роз­стріляний в увʼязнен­ні. Реабіліт. 1962.

Завантажити статтю