Окопенко Андрій
ОКО́ПЕНКО Андрій (01. 05. 1874, Харків — 1965, Відень) — лікар-психіатр, громадський діяч, дипломат. Батько А. Окопенка. Походив із давнього козац. роду, одним із представників якого був, зокрема, письменник Г. Квітка-Основ’яненко. Здобув мед. освіту, працював лікарем, деякий час асистував відомим фізіологам В. Бехтереву та І. Павлову. Під час 1-ї світової війни — військ. лікар. Учасник Визв. змагань 1917–21. У жовтні 1918 очолив Військ. сан. комісію у справах військовополонених українців у Австро-Угорщині. Входив до дипломат. місій УНР на переговорах із представниками Австрії, Німеччини, Чехо-Словаччини, Румунії, доклав знач. особистих зусиль для повернення українців на Батьківщину. 1919–20 — уповноважений Укр. Червоного Хреста в Австрії, Італії та балкан. країнах. Як емігрант мешкав 1923–38 у Чехо-Словаччині, працював лікарем на Закарпатті, у м. Кошице (нині Словаччина, 1931–38), в Ужгороді, у Карпат. Україні (Хуст, Тячів, Тересва; нині усі — Закарп. обл.); підтримував зв’язки з М. Долинаєм — Міністром здоров’я і соц. політики Карпат. України. Після окупації Закарпаття угор. військами 1939 переїхав до Відня, де проживали близькі родичі дружини.
Рекомендована література
- Ганіткевич Я., Пундій П. Українські лікарі: Біобібліогр. довід. Кн. 3. Учасники національно-визвольної боротьби й українського державотворення, репресовані та реабілітовані лікарі України. Л., 2008.
Завантажити статтю
Людина 
