Окружний суд

ОКРУЖНИ́Й СУД  — одна з основних ланок системи загальних судів. У Рос. імперії О. с. створ. відповідно до положень судової реформи 1864. На території України вони продовжували діяти і за часів УНР та Українсь­кої Держави 1917–20. О. с. поширював свою юрисдикцію на тер. судового округу, що складався з кількох повітів із урахуванням кількості насел. та обсягу роботи. До його складу входили: голова, товариші (заст.) голови та чл. суду, кількість яких залежала від кількості відділень (департаментів) у суді, що розглядали кримінал. або цивіл. справи. Голів і чл. О. с. призначав імператор за поданням міністра юстиції. До канд. на судові посади згідно із законом висували жорсткі й численні вимоги: вік (не молодші 25-ти р.), вища освіта або практич. стаж роботи в судовому відомстві не менше 3-х р., наявність майна тощо. Строк повноважень для суддів цього рівня не встановлювали. В О. с. подавали підсудні справи, віднесені до компетенції заг. судових установ, що не підлягали розгляду в мирових судах: держ. злочини, посадові злочини (чиновників вище 9-го класу), військ. злочини, а також злочини, підсудні духовним і місц. судам. Осн. повноваження О. с. — розгляд кримінал. і цивіл. справ у першій інстанції. Іноді вони виступали як друга інстанція стосовно з’їздів мирових судів і перевіряли законність винесених ними судових рішень. Менш складні кримінал. і всі цивіл. справи розглядали О. с. у складі 3-х постій. чл. суду. Апеляц. скарги на вироки й рішення О. с. направляли до відповід. судової палати. Більш важливі кримінал. справи, в яких покарання було пов’яза­не з позбавленням за рішенням станових органів усіх станових або всіх спец., особистих прав, розглядали О. с. у складі 3-х постій. чл. суду та 12-ти присяж. засідателів. У такому випадку ці справи не підлягали апеляції судової палати, а тільки касації у Сенаті.

На зх.-укр. землях згідно з австр. Положенням про суд 1849 судову владу відокремлено від законодав. і проголошено незалежною. Станові суди замінено заг. судовими установами для всіх станів. У Галичині створ. 218 судових повітів (на поч. 20 ст. їх скорочено до 190). Організовано повіт. одноособові та колегіал. (у складі 3-х суддів) суди, крайові суди й вищий крайовий суд у Львові, що обслуговував також Буковину. Найвищою судовою інстанцією для всієї держави став Верхов. судовий і касац. трибунал у Відні. Однак за конституцією 1867 у Австро-Угорщині запроваджено 3-ступ. систему заг. судів: одноособові повіт. суди, колегіал. окружні (крайові) суди, колегіал. вищі крайові суди. У Галичині засн. 2 вищі крайові суди — у Львові й Кракові. Для розгляду деяких кримінал. справ про злочини, за які призначали покарання не менше 5 р. ув’язнення, при О. с. створювали суди присяж. засідателів. Після проголошення у листопаді 1918 ЗУНР організовано 12 судових округів, до складу яких увійшло 130 судових повітів. Повіт. суди й О. с. повин­ні були розглядати тільки цивіл. справи, для розгляду кримінал. справ у лютому 1919 у повітах засн. трибунали першої інстанції.

В УСРР після скасування з 1 серпня 1925 адм. поділу на губернії та запровадження поділу на округи О. с. замінив губерн. суд. Згідно з Положенням про судоустрій УСРР від 23 жовтня 1925 до складу О. с. входили: голова, 2 заст. (у цивіл. і кримінал. справах), чл., запасні нар. судді, старші слідчі. Структура О. с.: пленум, цивіл. відділ у складі цивіл.-судового і цивіл.-касац. відділень та кримінал. відділ у складі кримінал. (при ньому діяла дисциплінарна колегія) і кримінал.-судового (до нього входила надзвич. сесія) відділень. Розпорядчі засідання О. с. проходили у складі 3-х постій. або запасних суддів, судові засідання по першій інстанції у цивіл. і кримінал. справах — у складі 1 постій. або запасного судді й 2-х нар. засідателів. У касац. колегіях справи розглядали у складі 3-х або 2-х постій. чл. О. с. і 1 нар. судді. О. с. були судами першої інстанції для розгляду кримінал. і циіл. справ, віднесених до їхньої підсудності, й судами другої касац.-ревіз. інстанції для нар. судів округу; органом упр. для нар. суддів, нар. слідчих, судових виконавців і нотаріал. контор округу. Також вони здійснювали нагляд за діяльністю арбітраж. і судових комісій та комісій у справах непов­ноліт. правопорушників. 1930 у зв’язку з ліквідацією округів і переходом на 2-ступ. систему упр. УСРР (центр–р-н) О. с. ліквідовано, замість них засн. міжрайонні суди.

У сучас. Україні згідно зі ст. 21 Закону «Про судоустрій України» (2002) О. с. є місц. адм. судами, утвореними в округах відповідно до указу Президента України для розгляду адм. справ, пов’я­заних із правовідносинами у сфері держ. упр. та місц. самоврядування, окрім справ адм. юрисдикції у сфері військ. управління.

Рекомендована література

1. Сусло Д. С. Історія суду Радянської України (1917–1967 рр.). К., 1968;
   Google Scholar Internet
2. Назаров І. В. Історичні особливості формування судової системи України // Держ. будівництво та місц. самоврядування. Х., 2010. Вип. 19;
   Google Scholar Internet
3. Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку. К., 2014.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю