Оксиди природні

ОКСИ́ДИ ПРИРО́ДНІ — клас мінералів, сполуки металів і металоїдів з киснем (оксигеном). До складу О. п. (в ін. класифікаціях — клас оксидів і гідроксидів) належать понад 40 хім. елементів. Нині до цього класу зараховують бл. 400 мінералів. Найбільш поширеними в земній корі серед О. п. є кварц (орієнтовно 12 % маси земної кори), оксиди заліза (гематит і магнетит), оксиди мангану (піролюзит, гаусман­ніт тощо), оксиди алюмінію (корунд). Прості О. п. — мінерали, що є простими сполуками металу чи металоїду (А) з киснем (Х): від­ноше­н­ня А : Х — від 2 : 1 до 1 : 2, від­повід­но до чого їхні формули набирають ви­гляду АХ (периклаз — MgО), А₂Х (ку­прит — Сu₂О), А₂Х₃ (гематит — Fe₂O₃) тощо. Складні О. п. — мінерали, що є простими сполуками кількох нееквівалент. металів з киснем, але сила хім. звʼязку між ними та киснем схожа, напр., ільменіт — FeТіО₃, шпінель — MgAl₂O₄, хроміт — FeCr₂О₄ тощо. Найбільш поширеними cеред простих О. п. є кварц, SiO₂; корунд, Al₂O₃; лід, Н₂О; гематит; рутил, ТіО₂; каситерит, SnO₂; піролюзит, MnO₂; уранініт, UO₂; баделеїт, ZrO₂; серед склад. О. п. — магнетит, FeFe₂O₄; хромшпінеліди, шпінель; ільменіт; вольфра­міт, (Fe,Mn)WO₄; колумбіт-танталіт, (Fe,Mn)(Nb,Ta)₂O₆; пірохлор, NaCaNb₂O₆F; мікроліт, NaCaTa₂O₆F; перовськіт, СаТіО₃; лопарит, (Na, Се)ТіО₃. Важливими видо­утворювал. елементами в О. п. є літофіл. елементи Fe, Mn, Ті, менше Nb, Ta, Sb, Al, Са, Si, Рb і Mg. Халькофіл. елементи Sb і Рb містяться в О. п. пере­важно у найвищій валентності, неві­домій у сульфідах. До рідкіс. видо­утворювал. елементів належать Аg, Сd, Нg, Nі, Lа, Тl³⁺, Sе⁴⁺, Мо⁶⁺. В О. п. пере­важає іон­ний хім. звʼязок. Ступінь ковалентності звʼязку лежить у межах 12–56 %. Ізоморфні заміще­н­ня в цьому класі описують двома рядами — ізовалентним і гетеровалентним. У першому із них доскональний ізоморфізм здійснюється між Mg, Fe і Mn, Lа, Се і Y, Nb i Ta. Пере­важна більшість О. п. пред­ставлена ко­ординац., шаруватими та ланцюжк. структурами, менше каркас. структур. Лише поодинокі мінерали мають острівну структуру. О. п. — морфологічно добре індивідуалізов. мінерали. Деякі з них, напр., брукіт (ТіО₂), трапляються винятково у ви­гляді кри­сталів. Часто бувають досконало утворені кри­стали роз­міром до кількох сантиметрів, особливо якщо вони виросли в ендоген. умовах. Крім того, мінерали цього класу можуть мати ви­гляд дрібнозернистих, прихованокри­сталіч. і землистих агрегатів. Фіз. властивості змінюються у широких межах. Осн. частина О. п. зосереджена у верх. шарах земної кори, хоча трапляються і в глибин. зонах. Вони утворюються внаслідок прояву різних процесів — ендоген­них, екзоген­них і метаморфічних. Багато О. п. мають велике практичне значе­н­ня. Вони є сировиною для вилуче­н­ня цін­них металів (заліза, титану, мангану, хрому, олова, ніобію тощо), створе­н­ня твердих абразив. порошків (корунд, шпінель). Кварц використовують як пʼєзо­електрик, корунд — генератор лазер. ви­промінюва­н­ня. Серед О. п. поширене ювелірне камі­н­ня — рубін, сапфір, хризоберил, шпінель. У цьому класі є і досить шкідливі небезпечні мінерали (оксиди Аs і Sb), що є високотоксич. речовинами. В укр. надрах міститься орієнтовно четверта частина всіх нині ві­домих О. п. земної кори. У різних кількостях вони зна­йдені практично у всіх регіонах України. Широко ві­домі у світі родовища заліз. руд Криворізького залізорудного басейну (гематит, магнетит), манган. руд Нікопольського марганцеворудного басейну (піролюзит й ін. оксиди), титан. руд Українсь­кого щита та роз­сип. родовищ (ільменіт, рутил), уран. руд (уранініт), рідкіснометал. руд При­азовʼя (пірохлор, ферсміт). Унікал. Волин. родовище (нині на мокрій консервації) містить різновеликі кри­стали кварцу ювелір. та тех. при­значе­н­ня.

Завантажити статтю