Оксикерит

ОКСИКЕРИ́Т — групова назва сильно-окиснених асфальтових бітумів. Вміст Н понижений, О₂ — під­вищений. О. виявлений у верх. горизонтах родовища Великий Шаян Вишків. рудного поля на Закарпат­ті. Його вміст зменшується з глибиною. О. утворює кірки та плівки або обволікає кри­стали кіноварі й марказиту, виповнює порожнини та тріщини в окварцьованому гранодіорит-порфірі або пори та тріщини у змінених аргілітах. Елемент. склад: С — 81 %, Н — 7 %, О + S + N — 12 %. В О. з родовища Великий Шаян встановлено занижений вміст вуглецю і високий вихід попелу (73,3 %), виявлено домішки Si і Fe (1–2 %), Cu і Al (0,4–0,6 %) та зафіксовано менші кількості ін. елементів, ймовірно, зумовлених тісним зроще­н­ням О. з алофаном. О. рент­ґено­аморфні, мають жовтувато-темно-буре і коричневе забарвле­н­ня. Риса коричнева, блиск ті­мʼяний, землистий. У тонких пластинках напів­про­зорий. Твердість землистих виділень бл. 1 (у прожилках — 1,5–2), частково роз­чиняється в хлороформі. На інфрачервоних спектрах виражені екс­тремуми при 800 (ароматичні вуглеводні різних типів заміще­н­ня) і 1130 см^-1 (СН-групи аліфатич. ланцюжків). Смуги по­глина­н­ня при 1650 см^-1 зумовлені колива­н­нями карбонат. групи С–О, при 2980 см^-1 — валент. колива­н­нями СН-груп. Утворе­н­ня О. повʼязують з окисне­н­ням вихід. вуглецевої речовини, що під­тверджується тісною асоціацією О. з алофаном, баритом, лімонітом, тобто з мінералами остан. стадій гідротермал. мінералізації та зони окисне­н­ня.

Завантажити статтю