Оксман Юліан Григорович
О́КСМАН Юліан Григорович (30. 12. 1894 (11. 01. 1895), м. Вознесенськ Єлисаветгр. пов. Херсон. губ., нині Микол. обл. – 15. 09. 1970, Москва) – історик літератури, літературознавець, архівіст. Брат Е. Оксмана. Професор (1954). Член СП СРСР (1934–36 та 1956–64; обидва рази відрах.). Студіював 1912–13 джерелознавство, текстологію, історію у Гайдельбер. та Бонн. університетах у Німеччині, закін. істор.-філол. факультет Петрогр. університету (нині С.-Петербург, 1917), де був залиш. для підготовки до професор. звання. Водночас із навч. 1915–18 був пом. нач. архіву Нар. комісаріату освіти, після Лютн. революції 1917 брав участь у підготовці та проведенні реформи архів. справи. 1918–19 – зав. сектору цензури та друку Центр. архіву РРФСР. Від лютого 1920 до вересня 1923 жив і працював в Одесі: чл. губревкому (1920–22), очолював Архівне упр. та роботу зі створення губерн. істор. архіву. Під керівництвом О. було систематизовано й описано архіви упр. Новорос. та Бессараб. генерал-губернатора, канцелярій Одес. градоначальника і Запороз. Січі, Одес. навч. округу та міської управи, взято на облік низку архівів губернії тощо. Одночасно викладав у Новорос. університеті (лютий–травень 1920) та Гуманітарно-сусп. інституті (1920–21), ІНО (1920–23, зав. музейно-архівно-бібліотеч. відділу факультету політ. освіти) та Археол. інституті (1921–22, ректор). Читав курси з історії та історіографії рос. літ-ри, цензури і преси 19 ст., «Пушкінський» семінар тощо. Після повернення 1923 до Петрограда працював у відділ. Центр. архіву, професор кафедри архівознавства та літ. джерелознавства університету (1923–36), співред. істор.-літ. вид. «Антей» (1924–26), заст. дир. Інституту рос. літ-ри АН СРСР (1932–36). Був чл. Пушкін. комісії АН СРСР (1933–36), займався справами Пушкін. заповідника, очолював підготовку пушкін. ювілею 1937 та брав участь у підготовці повного академ. зібр. його творів. 4 листопада 1936 заарешт., йому інкриміновано «спробу зриву ювілею О. Пушкіна шляхом гальмування роботи над ювілейним зібранням творів»: 10 р. провів в ув’язненні на Колимі. Після звільнення 1946–57 – проф. Саратов. університету (РФ), 1958–64 – старший науковий співробітник Інституту світ. літ-ри АН СРСР (Москва). 1964 через викриття О. провокаторів і донощиків із середовища літераторів, які співпрацювали у 1930–40-х рр. з органами держбезпеки, його змусили залишити роботу в Інституті, вивели зі складу редколегій «Краткой литературной энциклопедии», серій «Литературные памятники» та «Литературное наследие». Перші літературозн. розвідки почав друкувати 1915. Сфера наук. інтересів його досить широка: історія, архіво-, джерело-, літературознавство, текстологія та ін. У галузі історії відомий як автор публікацій архів. матеріалів про декабристів, роботу розпочав ще за часів перебування в Одесі, ред. низки збірок з історії декабрист. руху – «Бунт декабристов: юбилейный сборник 1825–1925» (Ленинград, 1926, співавт.). Дослідник і знавець архівів та ін. докум. джерел з історії літ-ри й громад. думки, організатор наук. діяльності в галузі архів. справи. У літературознавстві О. – один із провід. фахівців із вивчення твор. спадщини О. Пушкіна: у 1930–50-х рр. опублікував низку статей та видав декілька виявлених пушкін. текстів. 1959 ці статті й тексти були перевидані у зб. «Пушкин в работе над “Историей Пугачова” и повестью “Капитанская дочка”». Йому також належать коментарі до названих творів у 6-том. академ. зібр. творів О. Пушкіна. Готував до вид., комплектував і коментував зібр. творів К. Рилєєва, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя, В. Бєлінського, І. Тургенєва та ін., за кн. «Летопись жизни и творчества В. Г. Белинского» (Москва, 1958) удостоєний премії ім. В. Бєлінського АН СРСР (1961). Однією з найкращих літературозн. праць є монографія «От “Капитанской дочки” к “Запискам охотника”: Пушкин – Рылеев – Кольцов – Белинский – Тургенев: исследования и материалы» (Саратов, 1959). У 1960-і рр. свої праці публікував під псевд. і крипт.: Ю. О., Ю. Григорьев, А. Осокин. У співавт. написав два сценарії до фільмів «С. В. Д.» (1927) та «Ася» (1928).
Пр.: Очерки из истории цензуры в России // Лит. музеум: Сб. мат. Петроград, 1919. Т. 1; И. С. Тургенев: Исследования и материалы. О., 1921; Костомаров и его неизданная статья «Украинский сепаратизм». О., 1921; Полежаев перед судом Николаевской цензуры // Ученые зап. ВШ г. Одессы. 1921. Т. 1, вып. 1; Константиновская легенда в Херсонщине: (Эпизод из истории аграр. волнений после 14 декабря) // На помощь! 1921, 15 авг.; Одесские вольнодумцы пушкинской поры // Былое. 1923. № 21; Кирилло-Мефодиевцы в Новороссии: (Обзор материалов одес. архив. фонда) // Борьба классов. 1924. № 1–2; Отзвуки декабрьских событий 1825 г. в Новороссии // Декабристы: Неизданные материалы и статьи. Москва, 1925; Отклик московских промышленников на антиеврейские беспорядки // Крас. архив. 1926. Т. 1; Декабристы: Отрывки из источников. Москва; Ленинград, 1926; Секретне слідство про «Исповедь Наливайко» К. Ф. Рилєєва року 1825 // Ювіл. зб. на пошану академік Д. І. Багалія. К., 1927. Т. 1; Одеське «гніздо змови» 1825 року: (Спроба перегляду питання про базу «декабризму» на Україні) // Прапор марксизму. 1928. № 1; Восстание Черниговского полка: (Обзор источников, публикаций и исследований) // Восстание декабристов: Сб. Москва; Ленинград, 1929. Т. 6; Новейшая украинская литература о Шевченко и Кирилло-Мефодиевцах // Каторга и ссылка. 1929. Кн. 5.
Літ.: Возвращение Юлия Оксмана // Малинова Г. Л. Из-под завесы тайны… О., 2002; Левченко В. В. До наукової біографії декабристознавця Ю. Г. Оксмана: одеський період життя // Декабристи в Україні: дослідж. й мат. Т. 7. К., 2013; Його ж. Оксман Юліан Григорович // Дослідники історії Пд. України: Біобібліогр. довід. Т. 2. К., 2016.
В. В. Левченко
Основні праці
Очерки из истории цензуры в России // Лит. музеум: Сб. мат. Петроград, 1919. Т. 1; И. С. Тургенев: Исследования и материалы. О., 1921; Костомаров и его неизданная статья «Украинский сепаратизм». О., 1921; Полежаев перед судом Николаевской цензуры // Ученые зап. ВШ г. Одессы. 1921. Т. 1, вып. 1; Константиновская легенда в Херсонщине: (Эпизод из истории аграр. волнений после 14 декабря) // На помощь! 1921, 15 авг.; Одесские вольнодумцы пушкинской поры // Былое. 1923. № 21; Кирилло-Мефодиевцы в Новороссии: (Обзор материалов одес. архив. фонда) // Борьба классов. 1924. № 1–2; Отзвуки декабрьских событий 1825 г. в Новороссии // Декабристы: Неизданные материалы и статьи. Москва, 1925; Отклик московских промышленников на антиеврейские беспорядки // Крас. архив. 1926. Т. 1; Декабристы: Отрывки из источников. Москва; Ленинград, 1926; Секретне слідство про «Исповедь Наливайко» К. Ф. Рилєєва року 1825 // Ювіл. зб. на пошану академік Д. І. Багалія. К., 1927. Т. 1; Одеське «гніздо змови» 1825 року: (Спроба перегляду питання про базу «декабризму» на Україні) // Прапор марксизму. 1928. № 1; Восстание Черниговского полка: (Обзор источников, публикаций и исследований) // Восстание декабристов: Сб. Москва; Ленинград, 1929. Т. 6; Новейшая украинская литература о Шевченко и Кирилло-Мефодиевцах // Каторга и ссылка. 1929. Кн. 5.
Рекомендована література
- Возвращение Юлия Оксмана // Малинова Г. Л. Из-под завесы тайны… О., 2002;
- Левченко В. В. До наукової біографії декабристознавця Ю. Г. Оксмана: одеський період життя // Декабристи в Україні: дослідж. й мат. Т. 7. К., 2013;
- Його ж. Оксман Юліан Григорович // Дослідники історії Пд. України: Біобібліогр. довід. Т. 2. К., 2016.