Октет

ОКТЕ́Т (англ. — octet, італ. — ottetto, франц. — octette чи octuor; від лат. octo — вісім) — вокальний або інструментальний склад, виконавський ансамбль; музичний жанр.

О. як муз. ансамбль, що складається з 8-ми виконавців, представлений здебільшого в академ. музиці й масовій муз. культурі (традиц. естрада, рок-музика та джаз) або худож. самодіяльності. Існують вокал., інструм. та вокал.-інструм.; однорідний (напр., тільки жін. чи чол. голоси або струнні чи дерев’яні духові інструменти) й неоднорідний. В інструм. О. розрізняють струн., дерев’яний духовий та мішаний. О. дерев’яних духових — подвій. квартет дерев’я­них духових інструментів, а струнний — подвій. струн. квартет. Тоді драматургія творів нерідко ґрунтується на зіставленні 2-х квартет. складів. З-поміж найвідоміших складів із 8-ми виконавців — О. на базі Струн. квартету Київ. відділ. Імператор. РМТ, який скликали для виконання окремих творів, вокал. чол. О. «Орфей» Львів. філармонії, «Теофорос» Львів. духов. семінарії Св. Духа УГКЦ, жін. вокал. О. Союзу українок Америки (Філадельфія). Вокал. жін. О. можуть бути також представлені в укр. худож. самодіяльності. Жанр О. в академ. вокал. композитор. творчості виник у період раннього Романтизму (Ф. Шуберт), а в інструм. музиці (також як і інструм. склад) — у 2-й пол. 18 — на поч. 19 ст. (віден. класицизм — 9 скерцо й 6 сюїт для 8-ми інструментів Й. Гайдна; для 8-ми духових інструментів — «Nacht Musique» і О. В.-А. Моцарта; О. Л. ван Бетговена для 2-х гобоїв, 2-х кларнетів, 2-х фаготів та 2-х валторн). На поч. 19 ст. набув поширення мішаний О. з участю фортепіано. Репертуарними були О. Ф. Ріса для кларнета, валторни, фагота, скрипки, альта, віолончелі, конт­ра­баса та фортепіано (1818) і А. Рубін­штейна для флейти, кларнета, валторни, скрипки, альта, віолончелі, контрабаса та фортепіано (1856). Відомі також інструм. О. Ф. Шуберта, Ф. Мендельсона та ін. У 20 ст. нерідко виконували О. П. Гіндеміта, також набули поширення твори для струн. О. (Д. Шостакович).

В укр. академ. інструм. музиці наприкінці 19 ст. зародився жанр струн. О. (2 студент. О. Р. Ґлієра, 1898). У 1920-х рр. в укр. зх. діас­порі виник О. для духових (І. Стравинський, 1923). Розвиток О. продовжився й у 1-й пол. 20 ст. (В. Йориш, Ю. Фіала — для дерев’яних духових), в урізноманітненому інструм. складі набув знач. поширення лише наприкінці 20 ст., коли з’явилися твори для струнних (Ю. Шамо), дерев’яних (Є. Костіцин) та мідних духових інструментів (В. Золотухін); мішаний О. (Ю. Іщенко), часом із фортепіано (О. Стецюк — для 6-ти тромбонів, литавр та фортепіано). В укр. зх. діаспорі тоді ж виник і програм. О. («Дивний світ Якова Гніздовського» М. Кузана). Для 8-ми інструментів писали також Л. Горова, Л. Етінгер та ін. Зрідка з’явля­лися О. не для інструментів, а для виконавців, кожен з яких міг грати як на одному, так і кількох інструментах (О. Бєлінський).

Рекомендована література

1. Польская И. Камерный ансамбль. История, теория, эстетика. Х., 2001.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю