Окультурення ґрунту

Визначення і загальна характеристика

ОКУЛЬТУ́РЕ­Н­НЯ ҐРУ́НТУ — комплекс агротехнологічних і меліоративних заходів, спрямованих на покраще­н­ня морфології, складу та властивостей ґрунтової системи. На окультур. ґрунтах, порівняно з їхніми ро­зорюваними природ. аналогами, сут­тєво під­вищується екон. і екол. ефективність технологій вирощува­н­ня с.-г. культур. О. ґ. проводять при­скор. та по­ступ. (тривалими в часі) при­йомами. При­скор. О. ґ. здійснюють за допомогою структур., хім., агротех., культуртех. та ін. меліорацій, що дають швидкий та тривалої післядії ефект. По­ступ. О. ґ. від­бувається за умов його рац. обробітку, орган. і органо-мінерал. систем удобре­н­ня (див. Органічні добрива), дотрима­н­ня ґрунтовід­новлювал. структури сіво­змін та меліорацій біо­логічних, тобто за умов за­стосува­н­ня систем. агротехнол. при­йомів, що створюють градац. напрям у роз­витку ґрунтотвор. процесів. О. ґ. спрямоване на формува­н­ня високоєм. біо-органо-мінерал. комплексу в кореневміс. ґрунт. середовищі, очище­н­ня його від токсич. речових і різноманіт. включень. Окультур. ґрунт — це внутрішньо доцільно сконстру­йов. від­крита система з високими параметрами сталої родючості та протидії не­сприятливим клімат. змінам. Саме рівень окультуреності ґрунту лежить в основі його якіс. та грош. оцінки, критерії якої донині залишаються дис­кусійними. Ефективність викори­ста­н­ня рослинами занурених в окультур. ґрунт мінеральних добрив більш висока, порівняно з неокультур. аналогом. Окультур. ґрунт здатний більше запасати й економно витрачати продукт. вологу. Вибір різноманіт. способів О. ґ. здійснюють залежно від його профіл. будови, наявності включень, фіз., фіз.-хім. і біол. характеристик, а також від напряму його викори­ста­н­ня. Чорноземні ґрунти су­глинк. гранулометр. складу з повно­профіл. будовою доцільно сконстру­йовані самою природою — вони можуть слугувати еталоном, до якого потрібно намагатися транс­формувати мало­продукт. ґрунти. Напр., у зоні Поліс­ся дерново-підзолисті супіщані ґрунти окультурюють шляхом по­ступ. залуче­н­ня підзолист. горизонту в орний гумус. шар та інтенсив. за­орюва­н­ням орган. добрив, вапнува­н­ням, сидерацією. На ґрунтах піщаного гранулометр. складу проводять глинува­н­ня, а на глинистих — піскува­н­ня; в обох випадках добре заправляють орган. добривами. На піщаних ґрунтах органо-глин­ні компости показують високу ефективність. Кислі й солонц. ґрунти збагачують кальцієм (замість водню і натрію) шляхом вапнува­н­ня та гі­псува­н­ня. Окультурюють солонц. та поверх­нево оглеєні ґрунти зі щільними ілювіал. горизонтами від­повід­но плантаж. оранкою та глибоким меліорат. роз­пуше­н­ням. За наявності різноманіт. включень (зокрема пеньків, камі­н­ня), що заважають оранці та обробітку, проводять тех. роботи з видале­н­ня їх із ґрунт. середовища спец. технікою. Для мобіл. упр. водно-повітр. режимом будують зрошувал. (у регіонах пошире­н­ня гідродефіцит. ґрунтів; див. Зроше­н­ня, Зрошувальна система) і осушувально-зволожувал. (водорегулювальні; див. Осушувальна система) системи (в регіонах пошире­н­ня гі­дроморф. ґрунтів). Однак гідротех. меліорації (іригація і дренаж) не варто вважати при­йомами О. ґ., оскільки вони не спрямовані на удосконале­н­ня внутрішньо ґрунт. доцільно-систем. організації, а навпаки, створюють ризики де­градації ґрунту за умов поруше­н­ня вимог та алгоритму від­повід. технол. регламентів із водорегулюва­н­ня та культури землеробства. При­йоми О. ґ. можуть охоп­лювати весь гумус. профіль, орний шар або тільки локал. осередки, що системно роз­міщені в ґрунт. середовищі. Окультурювати весь гумус. профіль ґрунту й орний шар вимагає великих витрат орган. добрив і меліорантів. Сутність локал. окультуре­н­ня (локал. меліорації) полягає у створен­ні комфорт. для роз­витку корен. систем стрічок, гнізд, кротовин із високим насиче­н­ням пере­гноєм, пожив. речовинами, корис. мікрофлорою, оптимал. кислотно-лужним середовищем та з високою водовбирною здатністю. Такі локал. комфортні для зро­ста­н­ня рослин осередки, що системно роз­міщені в ґрунт. середовищі залежно від вирощуваних культур, найдоцільніше створювати на межі орного й під­орного шарів ґрунту на глибині 25–35 см. У цих локально окультур. осередках від­бувається інтенсивне гумусо­утворе­н­ня завдяки високій концентрації корен. решток, формується актив. біо-органо-мінерал. комплекс із високими буфер. властивостями та потенціалом сталої родючості. Ефективність викори­ста­н­ня добрив і меліорантів за умов їх локалізації істотно під­вищується. Водночас сповільнюється емісія вуглекислого газу в атмо­сферу та вимива­н­ня пожив. речовин за межі кореневміс. шару ґрунту. Аналог. рівня окультуреності ґрунт. маси для усього орного шару досягти майже неможливо через наявний дефіцит орган. добрив та окремих меліорантів. Торфові (органоген­ні) ґрунти окультурюють викори­ста­н­ням лесовид. су­глинків. Остан­ні, з до­статньо високим умістом багатих на калій слюдистих мінералів, зернинок апатитів та цілої низки мікро­елементів, проявляють також високу й тривалу меліорат. дію на супіщаних і піщаних ґрунтах. Пере­гнійно-лесові компости — окультурювач для усіх мало­продуктив. (т. зв. маргінал.) ґрунтів.

Літ.: Трускавецький Р. С. Торфові ґрунти і торфовища України. Х., 2010; Балюк С. А., Ромащенко М. І., Трускавецький Р. С. Меліорація ґрунтів (систематика, пер­спективи, ін­новації). Хн., 2015; Трускавецький Р. С., Цапко Ю. Л. Основи управлі­н­ня родючістю ґрунтів. Х., 2016.

Р. С. Трускавецький

Завантажити статтю