Окуневський Теофіл Іполитович

Визначення і загальна характеристика

ОКУНЕ́ВСЬКИЙ Теофіл Іполитович (07. 12. 1858, м. Радівці, нині Сучав. пов., Румунія — 19. 07. 1937, м. Городенка, нині Івано-Фр. обл.) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Брат Ярослава і Ольги Окуневських. Закін. гімназію з польс. мовою навч. у м. Коломия (нині Івано-Фр. обл., 1880), Віден. університет (1885). Під час навч. належав до укр. студент. товариства «Січ», деякий час був його бібліотекарем. Через О. Терлецького по­зна­йомився з М. Драгомановим (див. Драгоманови), з яким під­тримував довготривале листува­н­ня (опубл. 1905 М. Павликом). Працював адвокатом у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), де заснував товариство «Українська бесіда», допомагав Н. Коб­ринській в організації Товариства руських женщин. Разом із Ю. Романчуком 1887 захищав політ. права українців. 1889 обраний послом (депутатом) Галиц. кра­йового сейму. За висловлену зневагу до українського народу викликав на по­єдинок на шаблях посла — поляка Т. Роз­вадовського і пере­міг його. 1890 від­крив адвокат. канцелярію у Городенці. Завдяки зуси­л­лям О. до 1-ї світової вій­ни майже в усіх селах повіту засн. осередки товариства «Просвіта». За ви­ступ на вічі в Коломиї 1894 прокуратура притягала його до від­повід­альності за образу намісника Галичини графа К. Бадені, але суд виправдав О. 1897 також обраний послом до парламенту Австро-Угорщини. Ви­ступав оборонцем на судових політ. процесах, зокрема захищав М. Січинського, який вбив у Львові україноненависника, намісника Галичини графа А. Потоцького, та укр. студентів, які подали позов проти польс. письмен­ника Г. Сенкевича за образу (Г. Сенкевич про­грав судовий процес). 1907 знову обраний послом до парламенту Австро-Угорщини на основі нового закону і залишався ним до роз­паду Австро-Угорщини у листопаді 1918. Брав участь у від­крит­ті 1909 у Городенці укр. гімназії товариства «Рідна школа» ім. Т. Шевченка (діяла до 1939). Під час 1-ї світової вій­ни на поч. 1915 заарешт. рос. окупац. адміністрацією, від­тоді жив і працював у Києві (дружина О. була киянкою). 8 квітня 1917 на перших заг. зборах УЦР ви­ступив із вітал. словом від імені українців Галичини. У тому ж році завдяки губернаторові Буковини і Сх. Галичини Д. Дорошенку повернувся до Городенки, а згодом — до Відня (до парламенту). У листопаді 1918 став укр. повіт. комісаром у Городенці, чл. президії Укр. нац. ради ЗУНР. У квітні 1919 скерований від ЗУНР до Праги для пере­говорів з керівництвом Чехо-Словач­чини, звідти ви­їхав до Парижа на мирну конференцію. Після окупації Галичини польс. військами 1922 заарешт. і на деякий час увʼязнений у Коломиї. Після звільне­н­ня ві­ді­йшов від політ., але активно за­ймався громад. діяльністю. 1935 обраний почес. чл. товариства «Просвіта» і Союзу укр. адвокатів.

Літ.: Озаркевич І. Родин­ний дім Наталії Кобринської // Жін. світ. 1951. Ч. 6; Яшан В. Др. Теофіль Окуневський // Городенщина: Істор.-мемуар. зб. Нью-Йорк; Торонто; Він­ніпеґ, 1978; Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю: Біогр. довід. Т., 2008; Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. Л., 2010.

І. Д. Головацький

Завантажити статтю