Олевська республіка

ОЛЕ́ВСЬКА РЕСПУ́БЛІКА Функціонувала 21 серпня – 15 листопада 1941 у пн.-зх. частині Житомир. обл. з центром у м. Олевськ на тер., підконтрол. військ. формуванню Поліська Січ (УПА «Поліс. Січ») на чолі з послідовником еміграц. Уряду УНР Тарасом Бульбою (Боровцем). Підрозділи Поліс. Січі вступили до Олевська 21 серпня 1941 під час Олев. наступал. операції проти рад. партизан. формувань і залишків регуляр. частин Червоної армії. О. р. стала першим досвідом державотвор. діяльності для укр. політ. і військ. формувань у роки 2-ї світової війни та у перспективі могла бути плацдармом для зброй. виступу, очолюваного Поліс. Січчю, з метою звільнення України від окупантів. До О. р. входила тер. Олев. р-ну (відповідно до нім. перепису насел. від 1 жовтня 1941, його пл. становила 2218 км2, кількість насел. – 40 614 осіб), її вплив поширено також на частини суміж. пн.-зх. р-нів Житомир. обл., пн.-сх. р-нів Рівнен. обл. та, частково, на Пд. Поліс. обл. (нині у складі Гомел. обл.) Білорусі. На цих землях фактично не діяла нім. військ. адміністрація, що дозволило кер-ву Поліс. Січі, насамперед Тарасу Бульбі, сформувати місц. упр., укр. поліцію, розпочати відновлення госп.-екон. та культурно-духов. життя. Як керів. орган О. р. в Олевську створ. рай. упр. із відділами: безпеки і правопорядку, госп., здоров’я, нар. освіти, торгівлі та промисловості, військ. справ, фінансів і кооперації, земельним. Очолив Олев. рай. упр. Б. Симонович. У всіх селах регіону створ. сільс. упр. на чолі зі старостами, яких, зазвичай, обирали на заг. зборах села. Особливість О. р. полягала у тому, що організована тут рай. і сільс. укр. поліція, якою керував Тарас Бульба, неофіційно належала до складу бульбів. зброй. підрозділів і мала назву «укр. поліція Поліс. Січі», що дозволяло обійти обмеження щодо максимально допустимої кількості січовиків в 1 тис. осіб (дозвіл на утворення Поліс. Січі чисельністю 1 тис. вояків надала нім. військ. адміністрація). 15 вересня 1941 військовики Поліс. Січі, укр. поліція та старости сільс. упр. в урочистій обстановці у присутності великої кількості місц. насел. прийняли присягу під жовто-блакит. прапором. До прийняття присяги священик М. Симонович відслужив молебень. Після молебну, стоячи на колінах та перехрестившись, усі хором повторювали текст присяги, який зачитував Тарас Бульба. На церемонії присяги він відзначив, що «при радах наші кращі люди загинули ні за що, а тепер ми будемо знати, за що воюють наші воїни і за що вони будуть гинути». Б. Симонович зауважив, що рад. влади в Україні більше не буде, як не буде і німців. Соц.-політ. платформою О. р. і діяльності Поліс. Січі стала програма «За що бореться Українська Повстанська Армія» (УПА «Поліс. Січ»). Маючи в основі демократ. засади, програма передбачала необхідність створення заг.-укр. уряду, що в умовах війни повинен був складатися з представників усіх політ. угрупувань і спиратися на укр. військ. силу. У соц. плані проголошено боротьбу за рівноправність всіх громадян України, свободу думки, слова, віри, чину кожного громадянина незалежно від його нац., реліг., майнової та статевої приналежності. У майбут. укр. державі заплановано співіснування різних форм власності (держ., комунал., кооп., приватної). Реформа аграр. сектора передбачала можливість співіснування держ., кооп., приват. власності на землю, що переходила у власність народу безкоштовно. Колективізоване в часи рад. влади село мало заступити нове приватне хутірне госп-во. Наприкінці серпня – на поч. вересня 1941 в О. р. розпочато земел. реформу. На зібранні старост й активу регіону 31 серпня – 1 вересня 1941 ухвалено рішення, що до проведення земел. реформи у майбутньому всі колгоспні землі переходять у тимчас. користування селян, і постанову про створення по селах р-ну госп. комісій у складі 5-ти осіб під керівництвом голів сільс. упр. (старост) для розподілу землі у тимчас. індивід. користування. Земел. ділянки між селянами розподіляли за тими межами, що існували до колективізації. Відповідно до рішень наради, на місцях, з метою налагодження індивід. с. господарства, колгоспну землю, інвентар, тяглову силу, худобу розділено між селянами. За підтримки Поліс. Січі в О. р. на більшості пром. підприємств, що функціонували до початку війни, відновлено виробництво, зокрема на фарфор. заводі, меблевій ф-ці, підприємстві з виробництва гончар. посуду. На 1 листопада 1941 заплановано пуск електростанції. Пром. виробництво відновлювали і на периферії. У регіоні налагоджено роботу кооп. торг.-пром. підприємств. Поряд із кооп., дозволено й приватну власність. В Олевську щовівторка проводили ярмарки. На продовол. товари встановлено стабільні ціни, продаж та купівлю товарів за завищеними цінами заборонено. Спекулянтів переслідували, вилучені у них продукти реквізували, зрив фінанс. дисципліни розцінювали як протидерж. акт. Для забезпечення потреб військ. формувань Поліс. Січі у продуктах харчування для місц. насел. встановлено чітко визначені податк. збори натурою. Із вимолочених колгосп. господарствами зернових сезону 1941 вимагали забезпечити посівний фонд, здати 10 % для держави, решту розподіляли серед насел.; для картоплі – виконати посівний фонд, 20 % здати для держави, решту розподіляли серед населення. На всіх млинах р-ну встановлено обов’язк. збір із розрахунку 7 кг борошна зі 100 кг. Частину продуктів, зокрема борошно, надавали вчителям р-ну, частково місц. влада забезпечувала харчуванням і осіб, які повернулись із заслання і не мали влас. господарства. В О. р. відновлено реліг. життя, започатк. шкіл. реформу, організовано випуск г. «Гайдамака» (на ній певною мірою позначився вплив нім. цензури). Також у регіоні проведено декомунізацію: перейменовано назви вулиць, пов’язані з комуніст. режимом, вилучено рад. емблеми і символи. Офіц. розпуск Поліс. Січі 15 листопада 1941 призвів і до ліквідації О. р. У зв’язку з наступом нім. цивіл. адміністрації, у середині листопада 1941 прийнято рішення про розпуск формування. Уже згодом у регіоні повністю утвердилися нацист. структури цивіл. адміністрації. Вони розпочали реалізацію окупац. політики, що особливо жорстоко проявилося з поч. 1942.

Літ.: Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Л., 1993; Стельникович С. Український національний рух опору Тараса Бульби-Боровця: Істор. нарис. 2-е вид. Ж., 2010.

С. В. Стельникович

Рекомендована література

Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Л., 1993;
Стельникович С. Український національний рух опору Тараса Бульби-Боровця: Істор. нарис. 2-е вид. Ж., 2010.