Олевська республіка

ОЛЕ́ВСЬКА РЕСПУ́БЛІКА Функціонувала 21 серпня — 15 листопада 1941 у пн.-зх. частині Житомир. обл. з центром у м. Олевськ на тер., під­контрол. військ. формуван­ню Поліська Січ (УПА «Поліс. Січ») на чолі з послідовником еміграц. Уряду УНР Тарасом Бульбою (Боровцем). Під­роз­діли Поліс. Січі вступили до Олевська 21 серпня 1941 під час Олев. на­ступал. операції проти рад. партизан. формувань і залишків регуляр. частин Червоної армії. О. р. стала першим досві­дом державотвор. діяльності для укр. політ. і військ. формувань у роки 2-ї світової вій­ни та у пер­спективі могла бути плацдармом для зброй. ви­ступу, очолюваного Поліс. Січчю, з метою звільне­н­ня України від окупантів. До О. р. входила тер. Олев. р-ну (від­повід­но до нім. пере­пису насел. від 1 жовтня 1941, його пл. становила 2218 км2, кількість насел. — 40 614 осіб), її вплив поширено також на частини суміж. пн.-зх. р-нів Житомир. обл., пн.-сх. р-нів Рівнен. обл. та, частково, на Пд. Поліс. обл. (нині у складі Гомел. обл.) Білорусі. На цих землях фактично не діяла нім. військ. адміністрація, що до­зволило кер-ву Поліс. Січі, насамперед Тарасу Бульбі, сформувати місц. упр., укр. поліцію, роз­почати від­новле­н­ня госп.-екон. та культурно-духов. життя. Як керів. орган О. р. в Олевську створ. рай. упр. із від­ділами: без­пеки і правопорядку, госп., здоровʼя, нар. освіти, торгівлі та промисловості, військ. справ, фінансів і кооперації, земельним. Очолив Олев. рай. упр. Б. Симонович. У всіх селах регіону створ. сільс. упр. на чолі зі старостами, яких, за­звичай, обирали на заг. зборах села. Особливість О. р. полягала у тому, що організована тут рай. і сільс. укр. поліція, якою керував Тарас Бульба, неофіційно належала до складу бульбів. зброй. під­роз­ділів і мала назву «укр. поліція Поліс. Січі», що до­зволяло обі­йти обмеже­н­ня щодо максимально допустимої кількості січовиків в 1 тис. осіб (до­звіл на утворе­н­ня Поліс. Січі чисельністю 1 тис. вояків надала нім. військ. адміністрація). 15 вересня 1941 військовики Поліс. Січі, укр. поліція та старости сільс. упр. в урочи­стій об­становці у присутності великої кількості місц. насел. прийняли присягу під жовто-блакит. прапором. До прийня­т­тя присяги священик М. Симонович від­служив молебень. Після молебну, стоячи на колінах та пере­хрестившись, усі хором по­вторювали текст присяги, який зачитував Тарас Бульба. На церемонії присяги він від­значив, що «при радах наші кращі люди загинули ні за що, а тепер ми будемо знати, за що воюють наші воїни і за що вони будуть гинути». Б. Симонович за­уважив, що рад. влади в Україні більше не буде, як не буде і німців. Соц.-політ. платформою О. р. і діяльності Поліс. Січі стала про­грама «За що бореться Українська Пов­­станська Армія» (УПА «Поліс. Січ»). Маючи в основі демократ. засади, про­грама перед­бачала необхідність створе­н­ня заг.-укр. уряду, що в умовах вій­ни повинен був складатися з пред­ставників усіх політ. угрупувань і спиратися на укр. військ. силу. У соц. плані проголошено боротьбу за рівноправність всіх громадян України, свободу думки, слова, віри, чину кожного громадянина незалежно від його нац., реліг., майнової та статевої приналежності. У майбут. укр. державі заплановано спів­­­існува­н­ня різних форм власності (держ., комунал., кооп., приватної). Реформа аграр. сектора перед­бачала можливість спів­­­існува­н­ня держ., кооп., приват. власності на землю, що пере­ходила у власність народу без­коштовно. Колективізоване в часи рад. влади село мало за­ступити нове приватне хутірне госп-во. На­прикінці серпня — на поч. вересня 1941 в О. р. роз­почато земел. реформу. На зі­бран­ні старост й активу регіону 31 серпня — 1 вересня 1941 ухвалено ріше­н­ня, що до проведе­н­ня земел. реформи у майбутньому всі колгоспні землі пере­ходять у тимчас. користува­н­ня селян, і по­станову про створе­н­ня по селах р-ну госп. комісій у складі 5-ти осіб під керівництвом голів сільс. упр. (старост) для роз­поділу землі у тимчас. індивід. користува­н­ня. Земел. ділянки між селянами роз­поділяли за тими межами, що існували до колективізації. Від­повід­но до рішень наради, на місцях, з метою налагодже­н­ня індивід. с. господарства, колгоспну землю, інвентар, тяглову силу, худобу роз­ділено між селянами. За під­тримки Поліс. Січі в О. р. на більшості пром. під­приємств, що функціонували до початку вій­ни, від­новлено виробництво, зокрема на фарфор. заводі, меблевій ф-ці, під­приємстві з виробництва гончар. посуду. На 1 листопада 1941 заплановано пуск електро­станції. Пром. виробництво від­новлювали і на периферії. У регіоні налагоджено роботу кооп. торг.-пром. під­приємств. Поряд із кооп., до­зволено й приватну власність. В Олевську щовівторка проводили ярмарки. На продовол. товари встановлено стабільні ціни, продаж та купівлю товарів за завищеними цінами заборонено. Спекулянтів пере­слідували, вилучені у них продукти реквізували, зрив фінанс. дисципліни роз­цінювали як протидерж. акт. Для забезпече­н­ня потреб військ. формувань Поліс. Січі у продуктах харчува­н­ня для місц. насел. встановлено чітко ви­значені податк. збори натурою. Із вимолочених колгосп. господарствами зернових сезону 1941 вимагали забезпечити посівний фонд, здати 10 % для держави, решту роз­поділяли серед насел.; для картоплі — виконати посівний фонд, 20 % здати для держави, решту роз­поділяли серед населе­н­ня. На всіх млинах р-ну встановлено обовʼязк. збір із роз­рахунку 7 кг борошна зі 100 кг. Частину продуктів, зокрема борошно, надавали вчителям р-ну, частково місц. влада забезпечувала харчува­н­ням і осіб, які повернулись із засла­н­ня і не мали влас. господарства. В О. р. від­новлено реліг. життя, започатк. шкіл. реформу, організовано випуск г. «Гайдамака» (на ній певною мірою по­значився вплив нім. цензури). Також у регіоні проведено декомунізацію: пере­йменовано назви вулиць, по­вʼязані з комуніст. режимом, вилучено рад. емблеми і символи. Офіц. роз­пуск Поліс. Січі 15 листопада 1941 призвів і до ліквідації О. р. У звʼязку з на­ступом нім. цивіл. адміністрації, у середині листопада 1941 прийнято ріше­н­ня про роз­пуск формува­н­ня. Уже згодом у регіоні повністю утвердилися нацист. структури цивіл. адміністрації. Вони роз­почали реалізацію окупац. політики, що особливо жорстоко проявилося з поч. 1942.

Завантажити статтю