Олексенко Іван Іванович
Визначення і загальна характеристика
ОЛЕ́КСЕНКО Іван Іванович (14. 06. 1931, с. Миколаївці Ромен. р-ну, нині Сум. обл. — 06. 09. 2004, м. Мелітополь Запоріз. обл.) — поет. Член НСПУ (1996). Закін. Київ. технол. інститут харчової промисловості (1956). Працював нач. КБ, заст. гол. конструктора Мелітоп. маш.-буд. заводу (1956–66, 1976–88), пров. інж. ВО «Мелітопольпродмаш» (1988–91). У 1966–76 — заступник директора з навч. роботи Мелітоп. маш.-буд. технікуму; від 1995 — зав. музею історії Мелітоп. пед. університету. Голова міського літ. об’єдн. «Таврія» (1972–85). Дебютував 1960 добіркою віршів у мелітоп. міськрай. г. «Радянський степ», відтоді систематично виступав в обл. та всеукр. періодиці. Осн. теми — любов до матері, України, кохання, оспівування природи, уславлення людей праці, війна тощо. Часто в його поезії зустрічається образ українські народні пісні. Писав також для дітей: кн. «Прокидаюсь рано» (1993), «Ходить вересень по саду» (1994; обидві — Мелітополь), «Лисичка» (З., 1996). Окремі вірші О. покладені на музику («Ода Україні», «Йду додому», «Далеке дитинство», «Ти прийди», «Принеси мені очі», «Сади»).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Моє серце. Мелітополь, 1992; На своїй землі. Мелітополь, 1993; Срібні дзвони. З., 1995; Пелюстки душі. З., 1996; Сонцекрай. З., 1997; Закохався в Україну. З., 1999; «І слово це, кровиночко моя…»: Вибране. Москва, 2006.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
