Олексин Жигмонт-Богдан
ОЛЕ́КСИН Жигмонт-Богдан (12. 05. 1883, с. Опільсько, нині Червоноград. р-ну Львів. обл. — 30. 07. 1973, м. Клівленд, похов. у м. Парма, шт. Огайо, США) — військовик, громадсько-політичний діяч. Закін. учител. семінарію в м. Сокаль (нині Львів. обл.). Перебував на військ. службі в австро-угор. армії. Від 1904 учителював у с. Дев’ятир (нині Львів. р-ну Львів. обл.), поєднував навч. із патріот. вихованням учнів. молоді. Під час 1-ї світової війни — доброволець Легіону УСС (від серпня 1914). Воював на Сх. фронті проти рос. військ, учасник боїв у Карпатах, був поранений. Деякий час викладав на стрілец. курсах для неписьменних у Коші УСС. 1918 командував військ. відділом, розташ. побл. м. Бережани (нині Терноп. обл.). Учасник Листопад. нац.-демократ. революції на зх.-укр. землях. Від 2 листопада 1918 — заступник військ. команданта Бережан. округи, 3–4 листопада того ж року організував збройне встановлення укр. влади у Бережанах і Бережан. пов.; 1919 — військ. командант у м. Жидачів (нині Львів. обл.) і Проскурів (нині Хмельницький); 1920 — командир відділу охорони залізниці Одеса–Тирасполь. Перехворів на тиф, побував у рос. і польс. полонах. Після Визв. змагань 1917–21 повернувся до пед. праці, зокрема від 1929 — у с. Дев’ятир, де також ініціював створення самодіял. хору та активізував діяльність драм. гуртка. Разом із ще 70-ма укр. діячами науки й культури 6 липня 1941 підписав резолюцію на підтримку Акту відновлення Української Держави від 30 червня 1941. Від 1943 — уповноважений Рава-Руської округи Військ. управи дивізії «Галичина». 1944 емігрував до Німеччини, де у м. Ландсгут поєднував посади коменданта табору для переміщ. осіб і дир. школи. 1951 виїхав до США. Жив і працював у Клівленді. Активіст укр. громад. організацій: засн. і голова станиці Братства УСС, учасник з’їзду виконавців Листопад. чину (1 листопада 1968, Нью-Йорк), ювіл. з’їздів УСС (1959, 1965). Автор книги про бойовий шлях УСС «Пісня про червону калину: 1914–1974: історія УСС-ів для молоді» (Ню-Йорк, 1974), спогадів «Перша сутичка з москалями» (1967), «Першолистопадовий спогад» (1973), статті «Золотий ювілей УСС і “Рідна Школа”» (1963).
Рекомендована література
- Назарук О. Слідами Українських Січових Стрільців. Л., 1916;
- Бережанська земля: Істор.-мемуар. зб. Нью-Йорк; Лондон; Сідней; Торонто, 1970;
- Крохмалюк Р. Заграва на Сході: спогади й документи з праці у Військовій управі «Галичина» в 1943–1945 роках. Торонто; Нью-Йорк, 1978;
- Чіх В. Професор Богдан Жигмонт Олексин — патріот України // Вісн. Любачівщини. 2009. № 17;
- Лазарович М. В. Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. 2-е вид. Т., 2016.
Завантажити статтю
Людина 
