Олексієнко Володимир Тадейович
Визначення і загальна характеристика
ОЛЕКСІ́ЄНКО Володимир Тадейович (13. 08. 1918, с. Ставище, нині Житомир. р-ну Житомир. обл. — 19. 09. 1995, Київ) — актор. Заслужений артист УРСР (1976). Член СКінУ (1975). Учасник 2-ї світової війни. Закін. театр. студію при Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка (1948). Відтоді працював у Житомир. укр. муз.-драм. театрі, від 1951 — у Київ. ТЮГу. Від 1968 — актор Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. О. — майстер тонкого сценіч. малюнку.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Калитка, Степан («Сто тисяч», «Безталанна» І. Карпенка-Карого), Степіков («Інтервенція» Л. Славіна), Вакуленко («Калиновий гай» О. Корнійчука), Анучкін («Одруження» М. Гоголя), Ерліх («Чорний вальс» І. Кочерги), Монтеккі («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра); у кіно — Пожежник («Повість про Пташкіна», 1964, реж. Б. Крижанівський), Луценко («Білі хмари», 1968, реж. Р. Сергієнко), Яремчук («Назвіть ураган “Марією”», 1970, реж. В. Довгань), Шептун («Осяяння», 1971), Крайниченко («Повість про жінку», 1973; обидва — реж. В. Денисенко), Горпищенко («Тронка», 1971, реж. А. Войтецький), Дід («Пропала грамота», 1972, реж. Б. Івченко), Паливода («Дума про Ковпака», 1973–76, реж. Т. Левчук), дід Дем’ян («Гуси-лебеді летять», 1974, реж. О. Муратов), Македон Здибай («Канал», 1975, реж. В. Бортко), Герасим Трофимович («Посилка для Марґарет Тетчер», реж. В. Кастеллі), Осип Лукич («Розпад», реж. М. Бєліков; обидва — 1990), Дід-мисливець («Із житія Остапа Вишні», 1991, реж. Я. Ланчак; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Старий («Сад Гетсиманський», 1993, реж. Р. Синько, «Укртелефільм»).
Завантажити статтю
Людина 
