Олендер Віктор Петрович

ОЛЕНДЕ́Р Віктор Петрович (20. 08. 1941, м. Чкалов, нині Оренбург, РФ — 08. 11. 2020, Київ) — режисер документального та науково-популярного кіно. Член-кореспондент НАМУ (2009). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Держ. премiя України iм. О. Довженка (2016). Член НСКінУ (1975). Закін. Новозибков. пед. інститут (Брян. обл., РФ, 1968). Працював освітлювачем на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (1959–60); асист. реж. «Укрторгрекламфільму» (1963–65); асист. реж., від 1972 — реж. «Київнаукфільму» (згодом Нац. кінематека України; 1990–93 — худож. кер. об’єдн. «Відгук»). Величез. вплив на формування О. як особистості і художника мала асистент. робота у видат. реж. наук.-популяр. кіно Ф. Соболєва. Його перші фільми засвідчили, що з’явився цікавий режисер, людина небайдужа, вдумлива, з неповтор., яскравим почерком. Роботи О., позначені високим професіоналізмом, отримали високу оцінку кіноспільноти, глядача та преси, були відзначені призами і дипломами числен. кінофестивалів. Створив стрічки: «Двигун ВАО» (1971, диплом Вкф реклам. фільмів), «Юнакам, які обмірковують життя» (1973, приз 3-го Респ. кінофестивалю дит. та юнац. фільмів, Суми, 1974), «І не впасти за фінішем» (1974, диплом журі 5-го Респ. кінофестивалю «Молодість», Київ, 1974), «Ці місткі частки секунди» (1975, срібна медаль ВДНГ СРСР, Москва, 1976), «Контакти» (1976, диплом Мкф у м. Оломоуц, нині Чехія, 1978), «Там, де закінчується асфальт» (1976, диплом 4-го Респ. кінофестивалю «Молоді — молодим», Харків, 1977), «Слід» (1978), «Справа про наклеп» (1982), «Ручний м’яч. Олімпіада–80» (1983, диплом і медаль голови оргкомітету Олімпійських ігор 1980 у Москві; диплом фестивалю спорт. фільмів, Одеса), «На прицілі ваш мозок» (1985, гол. приз Вкф в Алма-Аті, нині Алмати), «Дев’ять років з екстрасенсами», «Вигнання бісів» (диплом Вкф, Ленінград, нині С.-Петербург), «Війни чорної і білої магії», «Ламбада для хілерів» (усі — 1990–91, також автор сценарію), «Фелікс Соболєв. Перервана місія» (1997), «Пасажири з минулого століття», «На незнайомому вокзалі» (2002, премія ім. Ф. Соболєва НСКінУ), «Костянтин Степанков. Спомини після життя» (8 фільмів, 2014).

О. Б. Парфенюк