Олендер Віктор Петрович

ОЛЕНДЕ́Р Віктор Петрович (20. 08. 1941, м. Чкалов, нині Оренбург, РФ — 08. 11. 2020, Київ) — режисер документального та науково-популярного кіно. Член-кореспондент НАМУ (2009). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Держ. премiя України iм. О. Довженка (2016). Член НСКінУ (1975). Закін. Новозибков. пед. ін­ститут (Брян. обл., РФ, 1968). Працював освітлювачем на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Дов­женка (1959–60); асист. реж. «Укр­торгрекламфільму» (1963–65); асист. реж., від 1972 — реж. «Київнаукфільму» (згодом Нац. кінематека України; 1990–93 — худож. кер. обʼ­єдн. «Від­гук»). Величез. вплив на формува­н­ня О. як особистості і художника мала асистент. робота у видат. реж. наук.-популяр. кіно Ф. Соболєва. Його перші фільми засвідчили, що зʼявився цікавий режисер, людина небайдужа, вдумлива, з непов­тор., яскравим почерком. Роботи О., по­значені високим професіоналізмом, отримали високу оцінку кіно­спільноти, глядача та преси, були від­значені призами і дипломами числен. кінофестивалів. Створив стрічки: «Двигун ВАО» (1971, диплом Вкф реклам. фільмів), «Юнакам, які обмірковують життя» (1973, приз 3-го Респ. кінофестивалю дит. та юнац. фільмів, Суми, 1974), «І не впасти за фінішем» (1974, диплом журі 5-го Респ. кінофестивалю «Молодість», Київ, 1974), «Ці місткі частки секунди» (1975, срібна медаль ВДНГ СРСР, Москва, 1976), «Контакти» (1976, диплом Мкф у м. Оломоуц, нині Чехія, 1978), «Там, де закінчується асфальт» (1976, диплом 4-го Респ. кінофестивалю «Молоді — молодим», Харків, 1977), «Слід» (1978), «Справа про наклеп» (1982), «Ручний мʼяч. Олімпіада–80» (1983, диплом і медаль голови оргкомітету Олімпійських ігор 1980 у Москві; диплом фестивалю спорт. фільмів, Одеса), «На прицілі ваш мозок» (1985, гол. приз Вкф в Алма-Аті, нині Алмати), «Девʼять років з екс­трасенсами», «Ви­гна­н­ня бісів» (диплом Вкф, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург), «Вій­ни чорної і білої магії», «Ламбада для хілерів» (усі — 1990–91, також автор сценарію), «Фелікс Соболєв. Пере­рвана місія» (1997), «Пасажири з минулого столі­т­тя», «На не­зна­йомому вокзалі» (2002, премія ім. Ф. Соболєва НСКінУ), «Костянтин Степанков. Спомини після життя» (8 фільмів, 2014).

Завантажити статтю