Оленівське родовище флюсових вапняків та доломітів

ОЛЕ́НІВСЬКЕ РОДО́ВИЩЕ ФЛЮ́СОВИХ ВАПНЯКІ́В ТА ДОЛОМІ́ТІВ Знаходиться у бас. р. Суха Волноваха (притока Мокрої Волновахи, що впадає у Кальміус), на тер., більша частина якої від 2014 перебуває під контролем РФ і сепаратистів т. зв. Донец. нар. республіки. Лежить у пд.-зх. крилі Кальміус-Торец. синкліналі, у зоні зчленування Приазов. кристаліч. масиву з Донец. складчастою спорудою, приурочене до великої смуги виходів карбонат. порід, що простягаються від с. Роздольне (Великоновосілків. громади Волновас. р-ну) на Сх., через с. Стила (Старобешів. громади), м. Докучаєвськ (до 1954 — Оленівські Кар’єри; обидва — Кальміус. р-ну), смт Новотроїцьке (Ольгин. громади Волновас. р-ну) до смт Ольгинка на Зх. Охоплює ділянки (Центральна, Доломітова, Східна та ін.) неглибокого залягання та виходу на денну поверхню вапняків і доломітизов. вапняків. Пром. породами є пласти карбонат. порід турнейського та нижньої частини візейського ярусів (мокроволновас. серія); залягання горизонтальне або похиле під кутами 5–10°, іноді до 20°, падіння на Пн. Ці відклади транс­гресивно залягають на девон. теригенно-карбонат., вулканоген., вулканомікт., териген. утвореннях; перекриваються візей. глинистими та піщаними сланцями, пісковиками та алевролітами з прошарками вапняків та вугілля, що в свою чергу перекриваються палеоген. породами (строкаті глини, що містять значну частку вуглистого матеріалу, каолініту з домішками кварц. пісків) та четвертин. делювіал. й алювіал. відкладами. Тер. зазнала тектон. активності (від пізнього девону до ранньої крейди), розбита субмеридіонал., субширот. і діагонал. розломами. Встановлено 2 етапи магматич. активізації у докембрії та палеозої (девон. і післянижньокарбон. субкомплекси). Продукт. товща складена злив. і напівзлив. вапняками, що перешаровуються з нерівномірно доломітизов. вапняками і доломітами, з невеликими прошарками глинистих сланців. Окремі ділянки представлені доломітами. Літолого-стратигр. розріз знизу вверх: базаліїв. доломіти сірі, дрібно-, середньозернисті, з прошарками доломітизов. вапняків, рідше вапняку звичайного; каракум. зливні, сірі, міцні, іноді закарстов. вапняки, з тонкими прошарками глинистих сланців; волновас. грубошаруваті сірі різнозернисті вапняки порфір. структури, з зернами кальциту, вміщують пачку чорних напівзлив. вапняків з лінзами та жовнами кременів; карпів. зливні вапняки сірого і синювато-сірого кольорів, темно-сірі дрібнозернисті вапняки з великою кількістю фауни, дрібно-, середньозернисті тонкошарові бітумінозні вапняки з прошарками бітуміноз. вуглисто-глинистих сланців; глибокін. одноманітні темно-сірі і сірі вапняки з лінзоподіб. прошарками вапняково-глинистого сланцю, окремнілі вапняки з жовнами чорних кременів; сухин. одноманітні темно-сірі і сірі вапняки, в яких трапляються лінзоподібні прошарки вапняково-глинистого сланцю, стилоліт. шви, рідше жовна чорних кременів. У верх. частині горизонту залягає шар вапняків з жовнами кременів; стил. тонкошар. кременисті мергелі сірого та темно-сірого кольорів з тонкими (до 10 см) прошарками білої глини. Верхня частина горизонту (5 м) складена дрібнозернистими кременистими вапняками; донец. утворення мають такі пачки (знизу до верху): сірі дрібнозернисті вапняки з великою кількістю желваків кременю (потуж. пачки 4 м); сірі середньозернисті і дрібнозернисті вапняки з тонкими прошарками (5–10 см) глинистих сланців (потуж. пачки 20 м); завершується розріз донец. горизонтом, складеним темно-сірими та чорними тонко- і дрібнозернистими вапняками з великою кількістю тонких шарів глинистих сланців (потуж. пачки 15 м); чорними середньо- і дрібнозернистими вапняками потуж. 31 м з великою кількістю чорних желваків кременю. Формування карбонат. порід родовища відбувалося в умовах теплого мілковод. мор. басейну підвищеної солоності з періодич. його осушенням у результаті декількох транс­гресивно-регресив. циклів. Родовище карбонат. сировини складається з декількох блоків, обмежених з усіх боків скидами. Продукт. товща слабо дислокована, в товщі встановлено пошар. зсуви–зриви, пошар. зміщення тяжіють переважно до прошарків сланців; у сланцях виявлено пошар. зони брекчіювання, тектон. розшарованості. На якість сировини впливають тектоно-су­фозійно-карст. процеси. Серед. хім. склад вапняків звичайних: СаО — 53,84 %, MgO — 0,70 %, SiO₂ — 1,03 %; доломітизованих: CaO — 41,91 %, MgO — 11,35 %, SiO₂ — 0,99 %. Гідрогеол. й інж.-геол. умови родовища сприятливі для відкритих робіт. На тер. родовища встановлено прояви самород. золота, міді та фосфатне зруденіння у тонкошаруватій пачці стил. чорних кременистих глинистих сланців на пн.-зх. борту кар’єра «Центральний». Пром. розроблення родовища здійснювали 1912–2014 (див. Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат), припинено у зв’язку з рос. агресією на Донбасі.

Завантажити статтю