Оленьокський вік і ярус

ОЛЕНЬО́КСЬКИЙ ВІК І Я́РУС – ранній вік ранньотріасової епохи тріасового періоду; другий знизу геологічний ярус нижньотріасового відділу тріасової системи та відклади, що утворилися в той час (див. Тріасовий період і тріасова система). Оленьок. ярус (О. я.) був введений у наук. літературу 1956 рос. стратиграфами Л. Кипарисовою та Ю. Поповим. Оленьок. вік (О. в.) охоплює від 251,2 млн до 247,2 млн р. тому. Позначається індексом T₁o. О. я. поділяють на сміт. і спатис. під’яруси. О. в. слідує за індським віком, а за О. в. — анзій. вік (серед. тріасу). До того, як були виокремлені Оленьок. та індський підрозділи, обидва яруси утворювали скіф. ярус (етап; нині в офіц. шкалі часу його немає). Стратотипом О. я. є розріз т. зв. оленьок. шарів у пониззі р. Оленьок (Якутія, РФ). Типовий розріз складений аргілітами й алевролітами з конкреціями вапняків. Відклади цього ярусу вирізняються знач. різноманіттям амонітів. Підошву О. я. встановлюють за появою амоноідей He­denstroemia або Meekocerasgra­cilitatis та конодонтів Neospatho­dus­waageni; завершення ярусу визначається найнижчим рівнем поширення амонітів родів Japo­nites, Paradanubites, Paracrochor­diceras та конодонтів Chiosellatimo­rensis. Породи цього ярусу поширені в Євразії, Пн. Америці та Новій Зеландії. На території України відклади О. я. достовірно встановлені у розрізах свердловин: 1) у Пн. Добруджі та Переддобрудж. прогині, що представлені в Кілій. р-ні нерозчленованими індським ярусом і О. я. — шевченків. світа (буроколірні теригенно-карбонатні породи), а у Нижньопрут. р-ні — нижня підсвіта новосіл. світи (вапняки зеленувато- і бузково-сірі, сірі й темно-сірі, іноді майже чорні, сильно брекчійовані, тріщинуваті і дислоковані) та датовані за віком форамініфер, остракод, харофітів і спорово-пилк. комплексу; 2) у Дніпров.-Донец. западині — радченків. підсвіта нижньої частини серебрян. світи (перешарування пісковиків та червоно-бурих глин, іноді з вапнистими стяжіннями або проверстками мергелів); 3) у пн.-зх. частині Донбасу — адамів. підсвіта (сірі та зеленувато-сірі вапнисті пісковики, червоно-бурі і зеленувато-сірі глини та алевроліти з вапнистими стяжіннями) і датовані за віком остракод і харофітів; 4) у зх. частині Рівнинного Криму — нижня частина товщі вапняків (сірі, рожеві, чорні брекчієподібні перекристалізовані), датовані за віком фауни.

Літ.: E. T. Tozer. Lower Triassic stages and ammonoid zones of Arctic Canada: Paper of the Geological Survey of Canada. 1965; Стратиграфія УРСР. Т. 7. Юра. К., 1969; Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України: В 2 т. Т. 1. Стратиграфія верхнього протерозою, палеозою та мезозою України. К., 2013; J. Ogg, G. M. Ogg, F. M. Gradstein. Trias­sic // A Concise Geologic Time Scale. 2016; F. M. Gradstein, J. Ogg, M. D. Schnitz, G. M. Ogg. Geologic Time Scale. 2020. Vol. 1–2.

О. А. Шевчук

Рекомендована література

1. E. T. Tozer. Lower Triassic stages and ammonoid zones of Arctic Canada: Paper of the Geological Survey of Canada. 1965;
   Google ScholarInternet
2. Стратиграфія УРСР. Т. 7. Юра. К., 1969;
   Google ScholarInternet
3. Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України: В 2 т. Т. 1. Стратиграфія верхнього протерозою, палеозою та мезозою України. К., 2013;
   Google ScholarInternet
4. J. Ogg, G. M. Ogg, F. M. Gradstein. Trias­sic // A Concise Geologic Time Scale. 2016;
   Google ScholarInternet
5. F. M. Gradstein, J. Ogg, M. D. Schnitz, G. M. Ogg. Geologic Time Scale. 2020. Vol. 1–2.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю