Олешківські піски

ОЛЕ́ШКІВСЬКІ ПІСКИ́ – піщаний масив у лівобережній частині пониззя Дніпра. Назва походить від м. Олешки Херсон. р-ну Херсон. обл. Заг. протяжність 158 км (від берегів Чорного моря на Пд. Зх. до м. Каховка Херсон. обл. на Пн. Сх.). За фіз.-геогр. районуванням ця тер. належить до Нижньодніпров. терасово-дельтової фіз.-геогр. області Причорномор.-приазов. сухостепового ландшафт. краю Пд.-степової (Сухостепової) підзони Степової зони. Ландшафтні комплекси представлені пластово-акумулят. та пластово-денудац. дельтовими і давньотерасовими рівнинами. За геоботан. районуванням ця тер. належить до Олешків. та Краснознам’ян.-Скадов. р-нів Цюрупин.-Скадов. геоботан. округу Чорномор. степової провінції Європ.-Азіат. степової області.

Формування О. п. відбувалося переважно під впливом флювіал. і флювіогляціал. процесів. Ці пасмові утворення розглядають як прояв гігант. рифлів, що часто перекривалися алювіал. відкладами ін. характеру формування, про це свідчить різноманіття типології форм рельєфу арен О. п. У формуванні рельєфу варто відзначити еоловий, таласоген., суфозійно-просадк. та антропоген. чинники. У сучас. стані піщані масиви представлені відносно недавно. Піски у нижній течії Дніпра існували впродовж тривалого часу, але їх просування стримувала природна степова рослинність, яка була майже знищена у 2-й пол. 19 ст. у зв’язку із масовими випасами овець.

Тер. О. п. знаходиться у межах пн. схилу Причорноморської западини. Основу складають породи понтич. ярусу, серед. і верх. пліоцену та, частково, меотич. ярусу. Четвертинні відклади представлені верхньоантропоген. і, частково, середньоантропоген. алювіал. накопиченнями надзаплав. терас. Тер. складається з 2-х мезоформ рельєфу першого порядку — погорблених піщаних арен та міжарен. рівнин, заг. пл. яких становить 219,9 тис. га, де майже 80 % припадає на піщані арени. Кахов., Козачелагер., Келегей. (Олешків.), Збур’їв., Іванів., Кінбурн., Чалбас. (Виноградів.) арени представлені горбистими піщаними рівнинами й внутр.-аренними улоговинами. До О. п. також належать 6 міжарен. плоскорівнин. геокомплексів (заг. пл. 44,8 тис. га) — Дніпрян., Раден., Чулаків., Оджігол., Копанів. та Кінбурн.-Іванівський. Абсолютні вис. складають від -1,8 до 46 м, їхні значення коливаються від 0–5 м на Пд. у межах дельт. частини Дніпра до 15–35 м у межах 6-ї надзаплав. тераси.

Клімат помірно континентальний з м’якою малосніж. зимою та спекот. посушливим літом. Пересічні температури січня -6,2 °С, липня — +22,7 °С. Безмороз. період у середньому триває 193 дні, період вегетації — 184–230 днів. Середньорічна кількість опадів бл. 360 мм. За рахунок сильного нагрівання масивів відкритих пісків у літній період формуються потужні вертикал. (конвективні) рухи повітр. мас із незнач. віднос. вологістю.

Постійні природні водотоки на тер. О. п. відсутні. Поверхн. води представлені солоними та прісними озерами антропоген. та природ. походження. Живлення водойм атмосферне та підземне. Ґрунт. покрив представлений дерновими розвинутими та слаборозвинутими піщаними ґрунтами на давньому алювії, чорноземами осолоділими на лесах та лесоподіб. суглинках. Крім того, трапляються комплекси дернових оглеєних піщаних ґрунтів, пісків незадернованих або слабкозадернованих негумусованих або слабогумусованих, дернових оглеєних піщаних ґрунтів разом із лучно-болотними. Залежно від рельєфу, ступеня та рівнів зволоження і засолення у межах О. п. поширена типова псамофітна, псамофітно-степова, лісова, лучна, галофільна, болотна, водна рослинність. На позитив. елементах рельєфу домінують псамофітні (піщані) степи і слабкозарослі (іноді голі) піски, на негатив. — лісові гайки (колки) в комплексі з лучною та болот. рослинністю. Псамофітна рослинність представлена дернинними злаками та типовим псамофіт. різнотрав’ям; лісова — березовими, дубовими, осиковими, вільховими, ясеневими, тополиними колками у чистому вигляді або змішаними. Рослин. покрив лук дуже сильно варіює залежно від зволоження. Галофіл. рослинність розвивається вздовж берегів солоних озер. Активне заліснення розпочато на поч. 20 ст. з метою призупинення зсуву пісків на с.-г. угіддя. Висаджували шелюгу, березу, сосну та ін. породи. Фауна О. п. налічує 958 видів тварин, 217 з яких внесено до списків видів, які знаходяться під охороною.

На тер. О. п. функціонують об’єкти природно-заповід. фонду: Чорноморський біосферний заповідник, нац. природні парки «Білобережжя Святослава» та «Олешківські піски», регіонал. ландшафт. парк «Кінбурнська коса». О. п. присвяч. праці В. Крокоса, П. Заморія, Г. Висоцького, П. Двойченка, В. Бондарчука, І. Гордієнка, П. Погребняка та ін. Важливу роль у сучас. дослідж. відіграють напрацювання М. Бойка, А. Кривульченка, М. Клокова, Д. Мальчикової, В. Пазинича, І. Пилипенко, О. Ходосовцева, О. Уманець, Т. Котенко та ін.

Літ.: Физико-географическое районирование УССР. К., 1968; Природа Херсонської області: Фіз.-геогр. нарис. К., 1998; Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України. К., 2005; Байдіков А. І. Сучасна ландшафтна структура Херсонської області як основа для укладання середньомасштабної карти ландшафтних комплексів регіону // Укр. геогр. журн. 2017. Вип. 3(99); Сорокіна Л. Ю. Єдина класифікація природних і антропогенно змінених ландшафтних комплексів. К., 2019; Кривульченко А. І. Олешківські піски як ієрархічно побудована природна система // Вісн. Львів. університету. Сер. Географічна. 2019. Вип. 53.

А. В. П’яткова