Олівін

ОЛІВІ́Н – групова назва близьких силікатних мінералів острівної структури серії твердих розчинів ряду форстерит–фаяліт (відповідно Mg₂SiO₄ і Fe₂SiO₄). Характерні ізоморфні домішки: Mn, Ni, Co, Ca, Cr. Назву запропонував 1789 нім. мінералог А. Вернер, який дослідив зразок мінералу оливково-зеленого кольору. Сингонія ромбічна. Форма виділень: зернисті агрегати, рідкісні короткостовпчасті призматичні кристали. Густина 3,22–4,39; твердість 6,5–7,2. Забарвлення О. змінюється залежно від складу мінералу. Магнезіал. різновиди безбарвні або злегка зеленуваті, залізисті мають лимонно-жовтий колір, а фаяліт часто виявляють з янтарно-жовтим забарвленням. Блиск скляний. Є досить крихким. Злам раковистий. О. — один з найпоширеніших мінералів земної кори та мантії Землі. Він є гол. породоутворювал. мінералом ультраосн. магматич. порід (дунітів, олівінітів, лерцолітів, кімберлітів, пікритів). Його вміст досягає 80–100 %. У породах осн. складу (піроксенітах, базальтах, габроїдах) має підпорядковане значення. Такі породи поширені та ґрунтовно досліджені в межах УЩ. О. — типовий магматич. мінерал; утворюється під час кристалізації осн. та ультраосн. магм. Хім. склад О. змінюється від істотно магнезіального (форстериту) до залізистого (фаяліту). Важливою ознакою хім. складу є його залізистість, що є відмінною для різних типів порід. Істотно магнезіал. О. з низькою залізистістю (форстерит, хризоліт, пікротефроїт) характерний для ультраосн. порід (Городниц., Олександрів., Андріїв. інтрузії, Черніг. масив та ін.); низько магнезіал. О. з високою залізистістю (фаяліт, гіалосидерит, гортоноліт) — для осн. (Коростен., Корсунь-Новомиргород. плутони, Давидків., Федорів., Стремигород. родовища, Володарсько-Волин. масиву) та залізисто-кременистих (Маріупол. рудне поле, Сорокин. зона Приазов’я) порід. О. чистого складу (форстерит і фаяліт) менш поширені. Залізистий аналог монтічеліту — кірштейніт — виявлено лише в шлаках металург. виробництва і не знайдено в природі. Використовують для виготовлення вогнетривів, окремі різновиди — як коштовне каміння (напр., хризоліт).

Літ.: Кривдик С. Г., Ткачук В. И. Петрология щелочных пород Украинского щита. К., 1990; Кравченко Г. Л. Породообразующие минералы Сорокинской тектонической зоны (Приазовье). Островные силикаты // МЖ. 2003. Т. 25, № 1; Щербаков И. Б. Петрология докембрийских пород центральной части Украинского щита. К., 2005; Самборская И. А., Артеменко Г. В. Геохимия архейских ультрамафитов Александровской структуры // Пошук. та екол. геохімія. 2007. № 1(6).

І. А. Самборська