Олігоценова епоха і олігоценовий відділ

ОЛІГОЦЕ́НОВА ЕПО́ХА І ОЛІГОЦЕ́НОВИЙ ВІ́Д­ДІЛ, Олігоцен (від оліго... і грец. καινος — новий) — пізня епоха палеогенового періоду; верх­ній від­діл палеогенової системи та від­клади, що утворилися в той час (див. Палеогеновий період і палеогенова система). Олігоцен (О.) виділив 1854 нім. геолог Г.-Е. фон Бейріх за викоп. молюсками мор. формацій Бельгії та Німеч­чини. Його складають рюпел. і хатський яруси. Олігоцен. епоха (О. е.) тривала 9,86 млн р. (почалася 33,9 млн і закінчилася 23,04 млн р. тому). Її поділяють на дві частини: ран­ньоолігоценову (рюпел. вік; 33,9–27,29 млн р. тому) і пізньоолі­гоценову (хатський вік; 27,29–23,04 млн р. тому). Олігоцен. епоха є на­ступною після еоцен. епохи палеоген. періоду (див. Еоценова епоха і еоценовий від­діл) і пере­дує міоцен. епосі неоген. періоду (див. Міоценова епоха та міоценовий від­діл; Неогеновий період і неогенова система). На території України олігоцен. від­клади поширені в Криму й Азово-Чорномор. бас., Причорноморʼї, Карпатах, Закарпат­ті, Дні­пров.-Донец. западині, на УЩ та пн.-зх. окраїні Донбасу. З О. в Україні повʼязані родовища нафти і газу, марганц. руди, бурого вугі­л­ля, бурштину, скляних пісків. Потуж. олігоцен. від­кладів становить від кількох метрів на УЩ до майже 2 тис. м в Азово-Чорномор. регіоні. Вони залягають без­перервно або з пере­ривом на утворе­н­нях еоцену та пере­криваються від­кладами міоцену. Викоп. палеонтол. рештками олігоцен. від­ділу є двостулкові молюски, остракоди, форамініфери, риби, цисти динофіт. водоростей, спори та пилок. Олігоцен. від­клади пред­ставлені зеленкуватими кварц. пісками з глауконітом, піскуватими глинами, прошарками бурого вугі­л­ля, ясно-сірими кварц. пісками й алевритами на тер. Пн. України (Дні­пров.-Донец. западина, пн.-зх. окраїни Донбасу, УЩ); сірими, зеленкувато-сірими алевритистими глинами, піскуватими, пісками на Причорноморʼї; сірими глинами, аргілітами, пере­важно невапнистими, іноді з прошарками глинистих алевролітів і пісковиків на Крим. і Керчен. п-овах, прилеглому шельфі Чорного і Азов. морів; чорноколір. листуватими аргілітами з прошарками силіцитів та лінзами алевролітів і пісковиків, пере­шарува­н­ням сірих вапнистих аргілітів, алевролітів і пісковиків, чорними і сірими мергелями, аргілітами з лінзами силіцитів, прошарками пісковиків і алевролітів в Укр. Карпатах. У палеоген. періоді рубіж еоцен. і олігоцен. епох маркує пере­хід від теплої, без­льодовикової біо­сфери («green house») до льодовикової («ice ho­use»). Від­кри­т­тя протоки Дрейка між Пд. Америкою і Антарктидою та формува­н­ня циркумантарктич. течії змінили хід повітряної і океаніч. циркуляції та спричинили до змін клімату Землі. З початком О. е. повʼязані материк. зледені­н­ня Антарктиди, формува­н­ня психо­сфери в океанах, зниже­н­ня середньоріч. температури на 4–6 °С і зро­ста­н­ня кліматич. зональності. Ці події вплинули на систематич. склад і геогр. роз­поділ мор. і назем. біоти. На рубежі еоцен. і олігоцен. епох в результаті колізії Африкано-Аравій. плити з пд. окраїною Євразії та післяколізій. орогенезу сформувалися під­ня­т­тя Балкан, Понтид, Малого Кавказу, Ельбрусу, Копетдагу, що від­окремили напів­ізольовані мор. басейни Паратетісу від мор. басейнів (Сх.-Серед­земномор. і Месопотам. басейни) пд. окраїни зх. частини палеоокеану (Нео)Тетісу. Альпій.-Карпат. басейн через пере­рива­н­ня звʼязку з Пн. морем і Атлантич. океаном пере­творився в один із напів­ізольованих басейнів Паратетісу. В О. е. майже вся тер. України була вкрита водами мор. басейнів Паратетісу: Скіф. моря на Пд., Дні­пров.-Донец. моря на Пн., Карпат. басейну на Зх. Ці мор. басейни були роз­межовані під­ня­т­тями Мізій. суші, Волин. і Донец. височин, Укр. пере­шийка. Дні­пров.-Донец. море через Польс.-Припʼят. протоку в О. зʼ­єд­нувалося з Пн. морем, Карпат. басейн мав звʼязок на Зх. з басейнами Пн. моря і Серед­зем­номорʼя. В О. у мор. басейнах на Пд. і Зх. України формувалися специф. аноксичні темноколірні фації (менілітові у Карпат. басейні, майкоп. у Скіф. морі); на Пн., у Дні­пров.-Донец. морі, накопичувалися піщані від­клади з глауконітом. У серед. ран­нього О., бл. 32 млн р. тому, від­булася подія першого опрісне­н­ня Паратетісу, що найбільш яскраво проявилася у Скіф. морі. Впродовж майже 2 млн р. басейн був солонуватоводним, у ньому накопичувалися біо­ген­но-карбонатні осади (нанопланктон­ні мули). Його населяла ендемічна солонуватоводна фауна (молюсків, остракод, риб) і мікрофлори. Нормал. мор. умови у Скіф. морі повністю від­новилися до початку хатського віку. Дні­пров.-Донец. мор. басейн у пізньому О. мав дещо знижену солоність, і на­прикінці палеогену море покинуло тер. Пн. України. На Пд., у Причорноморʼї, море на­прикінці О. повільно ре­гресувало. На орган. світ морів, що вкривали тер. України в О. е. (молюски, форамініфери, остракоди тощо), мали вплив бореал. води Пн.-мор. басейну, який посилився в результаті від­окремле­н­ня Паратетісу на рубежі еоцену–О. В ран­ньому О. зникли найбільш теплолюбні роди і види фауни, зʼяви­лися і поширилися більш холодноводні. У пізньому О. на пн. шельфі Паратетісу панувала холодноводна фауна Пн. моря і ендеміки Сх. Паратетісу. Карпат. басейн впродовж О. залишався доволі тепловодним. Зниже­н­ня середньоріч. температури на рубежі еоцену–О. спричинило зникне­н­ня термофіл. таксонів і зміни рослин. покриву, формува­н­ня на початку О. «тургайської флори» — помірно-теплої листопад. мезофіл. флори. Заг. похоло­да­н­ня продовжувалося у пізньому О. і су­проводжувалося збільше­н­ням гумідності клімату.

Завантажити статтю