Олігоценова епоха і олігоценовий відділ

ОЛІГОЦЕ́НОВА ЕПО́ХА І ОЛІГОЦЕ́НОВИЙ ВІ́ДДІЛ, Олігоцен (від оліго... і грец. καινος — новий) — пізня епоха палеогенового періоду; верхній відділ палеогенової системи та відклади, що утворилися в той час (див. Палеогеновий період і палеогенова система). Олігоцен (О.) виділив 1854 нім. геолог Г.-Е. фон Бейріх за викоп. молюсками мор. формацій Бельгії та Німеччини. Його складають рюпел. і хатський яруси. Олігоцен. епоха (О. е.) тривала 9,86 млн р. (почалася 33,9 млн і закінчилася 23,04 млн р. тому). Її поділяють на дві частини: ранньоолігоценову (рюпел. вік; 33,9–27,29 млн р. тому) і пізньоолі­гоценову (хатський вік; 27,29–23,04 млн р. тому). Олігоцен. епоха є наступною після еоцен. епохи палеоген. періоду (див. Еоценова епоха і еоценовий відділ) і передує міоцен. епосі неоген. періоду (див. Міоценова епоха та міоценовий відділ; Неогеновий період і неогенова система). На території України олігоцен. відклади поширені в Криму й Азово-Чорномор. бас., Причорномор’ї, Карпатах, Закарпатті, Дніпров.-Донец. западині, на УЩ та пн.-зх. окраїні Донбасу. З О. в Україні пов’язані родовища нафти і газу, марганц. руди, бурого вугілля, бурштину, скляних пісків. Потуж. олігоцен. відкладів становить від кількох метрів на УЩ до майже 2 тис. м в Азово-Чорномор. регіоні. Вони залягають безперервно або з переривом на утвореннях еоцену та перекриваються відкладами міоцену. Викоп. палеонтол. рештками олігоцен. відділу є двостулкові молюски, остракоди, форамініфери, риби, цисти динофіт. водоростей, спори та пилок. Олігоцен. відклади представлені зеленкуватими кварц. пісками з глауконітом, піскуватими глинами, прошарками бурого вугілля, ясно-сірими кварц. пісками й алевритами на тер. Пн. України (Дніпров.-Донец. западина, пн.-зх. окраїни Донбасу, УЩ); сірими, зеленкувато-сірими алевритистими глинами, піскуватими, пісками на Причорномор’ї; сірими глинами, аргілітами, переважно невапнистими, іноді з прошарками глинистих алевролітів і пісковиків на Крим. і Керчен. п-овах, прилеглому шельфі Чорного і Азов. морів; чорноколір. листуватими аргілітами з прошарками силіцитів та лінзами алевролітів і пісковиків, перешаруванням сірих вапнистих аргілітів, алевролітів і пісковиків, чорними і сірими мергелями, аргілітами з лінзами силіцитів, прошарками пісковиків і алевролітів в Укр. Карпатах. У палеоген. періоді рубіж еоцен. і олігоцен. епох маркує перехід від теплої, безльодовикової біосфери («green house») до льодовикової («ice ho­use»). Відкриття протоки Дрейка між Пд. Америкою і Антарктидою та формування циркумантарктич. течії змінили хід повітряної і океаніч. циркуляції та спричинили до змін клімату Землі. З початком О. е. пов’язані материк. зледеніння Антарктиди, формування психосфери в океанах, зниження середньоріч. температури на 4–6 °С і зростання кліматич. зональності. Ці події вплинули на систематич. склад і геогр. розподіл мор. і назем. біоти. На рубежі еоцен. і олігоцен. епох в результаті колізії Африкано-Аравій. плити з пд. окраїною Євразії та післяколізій. орогенезу сформувалися підняття Балкан, Понтид, Малого Кавказу, Ельбрусу, Копетдагу, що відокремили напівізольовані мор. басейни Паратетісу від мор. басейнів (Сх.-Середземномор. і Месопотам. басейни) пд. окраїни зх. частини палеоокеану (Нео)Тетісу. Альпій.-Карпат. басейн через переривання зв’язку з Пн. морем і Атлантич. океаном перетворився в один із напівізольованих басейнів Паратетісу. В О. е. майже вся тер. України була вкрита водами мор. басейнів Паратетісу: Скіф. моря на Пд., Дніпров.-Донец. моря на Пн., Карпат. басейну на Зх. Ці мор. басейни були розмежовані підняттями Мізій. суші, Волин. і Донец. височин, Укр. перешийка. Дніпров.-Донец. море через Польс.-Прип’ят. протоку в О. з’єднувалося з Пн. морем, Карпат. басейн мав зв’язок на Зх. з басейнами Пн. моря і Середзем­номор’я. В О. у мор. басейнах на Пд. і Зх. України формувалися специф. аноксичні темноколірні фації (менілітові у Карпат. басейні, майкоп. у Скіф. морі); на Пн., у Дніпров.-Донец. морі, накопичувалися піщані відклади з глауконітом. У серед. раннього О., бл. 32 млн р. тому, відбулася подія першого опріснення Паратетісу, що найбільш яскраво проявилася у Скіф. морі. Впродовж майже 2 млн р. басейн був солонуватоводним, у ньому накопичувалися біогенно-карбонатні осади (нанопланктонні мули). Його населяла ендемічна солонуватоводна фауна (молюсків, остракод, риб) і мікрофлори. Нормал. мор. умови у Скіф. морі повністю відновилися до початку хатського віку. Дніпров.-Донец. мор. басейн у пізньому О. мав дещо знижену солоність, і наприкінці палеогену море покинуло тер. Пн. України. На Пд., у Причорномор’ї, море наприкінці О. повільно регресувало. На орган. світ морів, що вкривали тер. України в О. е. (молюски, форамініфери, остракоди тощо), мали вплив бореал. води Пн.-мор. басейну, який посилився в результаті відокремлення Паратетісу на рубежі еоцену–О. В ранньому О. зникли найбільш теплолюбні роди і види фауни, з’яви­лися і поширилися більш холодноводні. У пізньому О. на пн. шельфі Паратетісу панувала холодноводна фауна Пн. моря і ендеміки Сх. Паратетісу. Карпат. басейн впродовж О. залишався доволі тепловодним. Зниження середньоріч. температури на рубежі еоцену–О. спричинило зникнення термофіл. таксонів і зміни рослин. покриву, формування на початку О. «тургайської флори» — помірно-теплої листопад. мезофіл. флори. Заг. похолодання продовжувалося у пізньому О. і супроводжувалося збільшенням гумідності клімату.

Завантажити статтю