Олійник Антон Якимович

ОЛІ́ЙНИК Антон Якимович (псевд.: Мрія, Індус; 11. 02. 1926, х. Березина побл. с. Друхів, нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл. — 06. 02. 1967, Київ) — учасник національно-визвольного руху. 1943 став чл. ОУН, 1944 очолив Юнацтво ОУН Людвипіл. р-ну Рівнен. обл. (згодом увійшов до складу Березнів., нині Рівнен. р-ну). Навесні 1945 навч. у підстаршин. школі УПА. Проводив антикомуніст. агітацію, поширював антирад. листівки, брав участь у бойових операціях. 30 червня 1947 заарешт. спец. групою органів держ. безпеки, 20 вересня того ж року засудж. до 25 р. таборів. Покарання відбував у Мордовії (РФ). 1948 здійснив втечу, однак незабаром був пійманий. 1954 знову втік і зумів повернутися на Рівненщину. В тому ж році заарешт. і засудж. до 25 р. каторж. робіт. В ув’язненні займався самоосвітою, брав активну участь в організації літ. вечорів, зокрема присвяч. Т. Шевченку. У серпні 1965 разом із товаришем Р. Семенюком у черг. раз втік. Вони зуміли дістатися із Мордовії до України, відвідали Київ (зокрема Софіїв. собор і Києво-Печер. лавру), Харків, Дніпропетровськ (нині Дніпро), Івано-Франківськ, Львів, Запоріжжя, Рівне, могилу Т. Шевченка у м. Канів Черкас. обл. та ін. 12 листопада 1965 заарешт., 5 жовтня 1966 засудж. до розстрілу. На підставі спогадів співв’яз­нів О. 1976 В. Марченко написав статтю «Антон Олійник», що була передана на Захід і опубл. у ж. «Сучасність» (ч. 1–2, Мюнхен, 1982).

Рекомендована література

1. Пам’яті Антона Олійника // Укр. вісн. 1972. Вип. 6;
   Google Scholar Internet
2. Волянська Л. Тінь Антона Олійника налякала знову «Рад-соц-конц-таборів Союз» // Свобода. 1983, 29, 30 лист.; 1, 2, 3 груд.;
   Google Scholar Internet
3. Лук’яненко Л. З часів неволі. Кн. 1. К., 2005;
   Google Scholar Internet
4. Жив’юк А. Антон Олійник: нескорена мрія. Р., 2019.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю