Олійник Борис Степанович

ОЛІ́ЙНИК Борис Степанович (23. 06. 1934, с. Божиківці Деражнян., нині Хмельн. р-ну Хмельн. обл. — 01. 10. 1999, Київ) — фахівець у галузі залізничного транс­порту, політичний діяч. Батько О. Олійник. Депутат ВР УРСР (1981–90), нар. депутат України (1990–94). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Закін. Дні­проп. ін­ститут інж. залізнич. транс­­порту (нині Дні­про, 1957). Від­тоді працював на залізниці, зокрема 1966–76 — нач. Конотоп. від­ділку Пд.-Зх. залізниці (Сум. обл.); 1976–79 — гол. інж., заст. нач., 1979–80 — перший заст. нач., 1980–99 — нач. Пд.-Зх. залізниці; водночас 1991–93 — ініціатор створе­н­ня та перший президент Держ. адміністрації залізнич. транс­­порту України («Укр­за­ліз­ниці»). У ВР України 1-го склика­н­ня — чл. Комісії з питань роз­вит­ку базових галузей нар. господарства. Загинув від руки вбивці. На честь О. 2000 перейм. залізничну ст. Дроздівка (побл. смт Куликівка, нині Черніг. р-ну Черніг. обл.), його імʼям на­звано вулиці у Конотопі (також встановлено памʼят. знак) і Деражні (2001 від­крито музей Пд.-Зх. залізниці та О.). На залізнич. ст. Жмеринка Вінн. обл. встановлено погру­д­дя О.