Ольховський Андрій Васильович
ОЛЬХО́ВСЬКИЙ Андрій Васильович (псевд. — Євген Оленський; 28. 08. 1899, с. Гути, нині смт Богодухів. р-ну Харків. обл. — 15. 02. 1969, Вашинґтон) — музикознавець, композитор, педагог. Канд. мистецтвознавства (1929), професор (1935). Закін. ліс. факультет Харків. с.-г. інституту (1925), Харків. консерваторію (1926; кл. композиції С. Богатирьова). Відтоді був н. с. Інституту історії мистецтв, водночас викладав у Муз. технікумі (обидва — Ленінград, нині С.-Петербург). 1929–34 викладав у Харків., 1934–41 — Київ. консерваторіях. 1939 брав участь в організації діяльності Львів. консерваторії. Був ред. ж. «Радянська музика», заступник голови Спілки рад. композиторів України. 1942–43 — директор муз. школи у Києві. Виїхав до Німеччини, де 1946–49 був дир. і викл. муз. шкіл у таборах для переміщених осіб у Фюссені та Шляйсгаймі (побл. Мюнхена). 1947–49 — проф. УВУ у Мюнхені. Від 1949 — у США, де приватно викладав, згодом працював у Міннесот. університеті. У Києві на будинку на вул. Софіївська, № 16, де мешкав О., встановлено мемор. дошку (2000, скульптор В. Луцак).
Додаткові відомості
- Основні твори
- симф. — № 1 (1940), № 2 (1948), № 3 «Miserere Domine» для оркестру і хору (1954); симфонієти — № 1 (1957), № 2 (1962); ораторія «Гефсиманський сад» (1957); романси на сл. Лесі Українки; музика до вистави «Оргія» Лесі Українки.
- Основні праці
- Чайковський на Україні. К., 1938; Музика Західної України. К., 1939; Українська класична музика. К., 1941; Нарис історії української музики. К., 1941; Українська народня пісня. Мюнхен, 1948; Music Under the Soviets. The Agony of an Art. New York, 1955.
Рекомендована література
- Витвицький В. Музикознавець Андрій Ольховський // Сучасність. 1978, лип.–серп.;
- Ольховський Ю. Про батька // Там само. 2001. № 9.
Завантажити статтю
Людина 
