Олійник Іван Іванович

ОЛІ́ЙНИК Іван Іванович (14. 02. 1937, с. Скраглівка Бердичів. міськ­ради, нині Бердичів. р-ну Житомир. обл.) — військовик. Генерал-полковник (1993). Канд. військ. (1990), д-р тех. (1999) н. Державні нагороди СРСР та України. Закін. Ленінгр. військ.-мор. училище інж. зброї (нині С.-Пе­тербург, 1960), Військ. інж. академію ім. Ф. Дзержинського (м. Балашиха Моск. обл., 1975). Служив від 1960 на команд. посадах у Ракет. військах стратег. при­значе­н­ня (РВСП) СРСР; від 1976 — командир 54-ї гвард. ракет. дивізії (м. Тейково); від 1983 — нач. Перм. вищого військ. командно-інж. училища РВСП; 1985–91 — нач. 53-го Держ. н.-д. ви­пробув. полігону МО СРСР — космо­дрому «Плесецьк» (м. Мирний; усі — РФ). За час командува­н­ня космо­дромом керував ви­пробува­н­нями 4-х стратег. ракет. комплексів: ґрунт. базува­н­ня «Тополя», «Курʼєр» роз­робки ген. кон­структора О. Надірадзе (Москва), бо­йового залізнич. ракет. комплексу (БЗРК) та бо­йового ракет. комплексу шахт. базува­н­ня з ракетою «Молодець» роз­робки ген. кон­структора В. Уткіна (Дні­пропетровськ, нині Дні­про), а також запусками косміч. апаратів за 36-ма косміч. про­грамами. Водночас проводили ви­пробува­н­ня команд. пунктів ґрунт., залізнич. і шахт. способів базува­н­ня та системи бо­йового керува­н­ня «Сигнал-А». З метою під­готовки маршрутів бо­йового патрулюва­н­ня на залізнич. магістралях СРСР ви­пробувано геодез. залізничну лаб., за допомогою якої створ. базу даних для пусків ракет із будь-якої до­зволеної точки маршруту для 12-ти ракет. полків залізнич. базува­н­ня. Для пере­вірки стійкості ракет. комплексів в умовах ядер. впливу противника О. керував мас­штаб. ви­пробува­н­нями «Здвиг», «Сяйво», «Гроза», «Аргон». 1991–92 — 1-й заст. нач. Гол. упр. екс­плуатації ракет. озброє­н­ня РВСП; 1992–94 — за­ступник Міністра оборони України–нач. Озброє­н­ня ЗС України. Від 1994 — у запасі. Від 1995 — гол. наук. радник ген. кон­структора КБ «Пів­ден­не» (Дні­про). Осн. наук. праці закритого характеру. Автор числен. публікацій про історію ракетобудува­н­ня та створе­н­ня ракет. озброє­н­ня, а також книг про кон­структорів: «Мои земные и космические орбиты» (2014), «В поисках истины: они опережали время» у 2-х т. (2018; обидві — Житомир), «Грандиозный космический блеф ХХ века» (2019), «Превращение чуда в ядерного монстра» (2021; обидві — Ново­град-Волинський).

Завантажити статтю