Олійник Микола Дмитрович
ОЛІ́ЙНИК Микола Дмитрович (20. 01. 1944, с. Матусів Шполян. р-ну Київ. обл., нині Звенигород. р-ну Черкас. обл.) — актор, педагог. Народний артист України (2018). Член НСКінУ (1978). Закін. Київ. інститут театр мистецтва (1969; курс В. Денисенка, К. Степанкова). Відтоді працює на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Водночас 1994–2006 — актор театру «Золоті ворота», 1995–2010 — «Браво»; 2004–14 — доцент, проф. Міжнар. університету (усі — Київ). О. притаманна психол. документальність актор. малюнку, що виявляється переважно у драм. ролях, часто характер. плану. Схильний до універсал. зображення персонажів, через що органічний як в істор., так і в сучас. сюжетах. Знявся у стрічках: «Білі хмари» (Ваня, 1968, реж. Р. Сергієнко), «Білий птах з чорною ознакою» (Роман, 1970, реж. Ю. Іллєнко), «Схованка біля Червоних каменів» (Алексєєв, 1972, реж. Г. Кохан), «РВР» (Головень, 1977, реж. О. Мороз), «Підпільний обком діє» (Новиков, 1978, реж. А. Буковський), «Женці» (Ковальов, 1979, реж. В. Денисенко), «Два гусари» (Офіцер, 1984, реж. В. Криштофович), «І ніхто на світі…» (Матюшенко, 1985, реж. В. Довгань; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Доля» (Рябокляч, 1977, реж. Є. Матвєєв, «Мосфільм»), «Вишневі ночі» (Чорнявий, 1992, реж. А. Микульський, «Рось»), «Дев’ять життів Нестора Махна» (Дід Правда, 2005, реж. М. Каптан, «ДімФільм»), «Прорвемось» (Нестор Іванович, 2006, реж. І. Кравчишин, «ПРЕ продакшн»), «Собачий вальс» (Старий чоловік, 2011, реж. Т. Ткаченко, «Production studio inQ»). Зіграв епізод. ролі у фільмах: «Совість» (1968, реж. В. Денисенко), «Дорога на Січ» (1994, реж. С. Омельчук), «Страчені світанки» (1995, реж. Г. Кохан), «Чорна рада» (2000, реж. М. Засєєв-Руденко), «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001, реж. Ю. Іллєнко; усі — Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Підпалювачі» (1988, реж. О. Сурін, «Мосфільм»), «Хочу зробити зізнання» (1989, реж. О. Бійма, «Укртелефільм»), «Тарас Бульба» (2009, реж. В. Бортко, Росія–Україна–Польща).