Олійник Микола Дмитрович

ОЛІ́ЙНИК Микола Дмитрович (20. 01. 1944, с. Матусів Шполян. р-ну Київ. обл., нині Звенигород. р-ну Черкас. обл.) — актор, педагог. Народний артист України (2018). Член НСКінУ (1978). Закін. Київ. ін­ститут театр мистецтва (1969; курс В. Денисенка, К. Степанкова). Від­тоді працює на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Дов­женка. Водночас 1994–2006 — актор театру «Золоті ворота», 1995–2010 — «Браво»; 2004–14 — доцент, проф. Між­нар. університету (усі — Київ). О. притаман­на психол. документальність актор. малюнку, що виявляється пере­важно у драм. ролях, часто характер. плану. Схильний до універсал. зображе­н­ня персонажів, через що органічний як в істор., так і в сучас. сюжетах. Знявся у стрічках: «Білі хмари» (Ваня, 1968, реж. Р. Сергієнко), «Білий птах з чорною ознакою» (Роман, 1970, реж. Ю. Іл­лєнко), «Схованка біля Червоних каменів» (Алексєєв, 1972, реж. Г. Кохан), «РВР» (Головень, 1977, реж. О. Мороз), «Під­пільний обком діє» (Новиков, 1978, реж. А. Буковсь­кий), «Женці» (Ковальов, 1979, реж. В. Денисенко), «Два гусари» (Офіцер, 1984, реж. В. Криштофович), «І ніхто на світі…» (Матюшенко, 1985, реж. В. Довгань; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Доля» (Рябокляч, 1977, реж. Є. Матвєєв, «Мосфільм»), «Вишневі ночі» (Чорнявий, 1992, реж. А. Микульський, «Рось»), «Девʼять жит­тів Нестора Махна» (Дід Правда, 2005, реж. М. Каптан, «ДімФільм»), «Прорвемось» (Нестор Іванович, 2006, реж. І. Кравчишин, «ПРЕ продакшн»), «Собачий вальс» (Старий чоловік, 2011, реж. Т. Ткаченко, «Production studio inQ»). Зі­грав епізод. ролі у фільмах: «Совість» (1968, реж. В. Денисенко), «Дорога на Січ» (1994, реж. С. Омельчук), «Страчені світанки» (1995, реж. Г. Кохан), «Чорна рада» (2000, реж. М. Засєєв-Руденко), «Молитва за геть­мана Мазепу» (2001, реж. Ю. Іл­лєнко; усі — Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Під­палювачі» (1988, реж. О. Сурін, «Мосфільм»), «Хочу зробити зі­зна­н­ня» (1989, реж. О. Бійма, «Укртелефільм»), «Тарас Бульба» (2009, реж. В. Бортко, Росія–Україна–Польща).

Завантажити статтю