Олійник Олекса Юрійович
ОЛІ́ЙНИК Олекса Юрійович (04. 04. 1888, с. Купчинці, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 13. 11. 1971, м. Клівленд, похов. у м. Парма, шт. Огайо, США) — правознавець, громадсько-політичний діяч. Батько Ю. Олійника. Доктор права (1924). Навч. у Терноп. укр. гімназії (1900–09) та Львів. університеті (1909–13). У 1910 взяв участь у виступі укр. студентів, за що був заарешт. поліцією. Тоді ж став чл. Укр. радикал. партії (УРП), займався агітацією в повітах. Під час 1-ї світової війни — офіцер австро-угор. армії на Італ. фронті. Наприкінці 1918 вступив в УГА, служив у коші Терноп. окруж. військ. команди, від червня 1919 — у 18-й (Терноп.) бригаді, мав військ. звання поручника. Потрапив у польс. полон, утримувався у таборі в Брест. фортеці (нині Білорусь). Від 1921 працював у адвокат. канцелярії С. Бриковича, після здобуття докторату з права 1924 розпочав адвокат. практику разом із В. Лисим у Тернополі. Належав до керівництва окруж. організації УРП (від 1928 — Укр. соціаліст.-радикал. партія), брав активну участь у громад. житті: 1923–39 — постій. чл. управи окруж. філії товариства «Просвіта», заступник голови і голова нагляд. ради Поділ. союзу кооперативів. Після встановлення рад. влади восени 1939 — інспектор Терноп. обл. відділу нар. освіти та юрисконсульт Терноп. обл. відділ. Пром. банку. 15 червня 1941 заарешт. співроб. НКВС, під час конвоювання в’язнів на Схід врятувався втечею. Під час нацист. окупації 1941–44 очолював Союз громад у Тернополі. На поч. 1944 виїхав на Захід, мешкав у таборах для переміщ. осіб у Німеччині, 1950 емігрував до США. Автор статей про рідне село та поета і громад. діяча П. Думку, вміщених у 3-му т. істор.-мемуар. зб. «Шляхами золотого Поділля: Тернопільщина і Скалатщина» (Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1983; у ньому ж надруковано статтю І. Стадника про О.).
Рекомендована література
- Д-р Олекса Олійник // Свобода. 1971, 18 листоп.;
- Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю: Біогр. довід. Т., 2008.
Завантажити статтю
Людина 
