Олійник Олекса Юрійович

ОЛІ́ЙНИК Олекса Юрі­йович (04. 04. 1888, с. Купчинці, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 13. 11. 1971, м. Клівленд, похов. у м. Парма, шт. Огайо, США) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Батько Ю. Олійника. Доктор права (1924). Навч. у Терноп. укр. гімназії (1900–09) та Львів. університеті (1909–13). У 1910 взяв участь у ви­ступі укр. студентів, за що був заарешт. поліцією. Тоді ж став чл. Укр. радикал. партії (УРП), за­ймався агітацією в повітах. Під час 1-ї світової вій­ни — офіцер австро-угор. армії на Італ. фронті. На­прикінці 1918 вступив в УГА, служив у коші Терноп. окруж. військ. команди, від червня 1919 — у 18-й (Терноп.) бригаді, мав військ. зва­н­ня поручника. Потрапив у польс. полон, утримувався у таборі в Брест. фортеці (нині Білорусь). Від 1921 працював у адвокат. канцелярії С. Бриковича, після здобу­т­тя докторату з права 1924 роз­почав адвокат. практику разом із В. Лисим у Тернополі. Належав до керівництва окруж. організації УРП (від 1928 — Укр. соціаліст.-радикал. партія), брав активну участь у громад. житті: 1923–39 — по­стій. чл. управи окруж. філії товариства «Просвіта», за­ступник голови і голова на­гляд. ради Поділ. союзу ко­оперативів. Після встановле­н­ня рад. влади восени 1939 — ін­спектор Терноп. обл. від­ділу нар. освіти та юрисконсульт Терноп. обл. від­діл. Пром. банку. 15 червня 1941 заарешт. спів­роб. НКВС, під час конвоюва­н­ня вʼязнів на Схід врятувався втечею. Під час нацист. окупації 1941–44 очолював Союз громад у Тернополі. На поч. 1944 ви­їхав на Захід, мешкав у таборах для пере­міщ. осіб у Німеч­чині, 1950 емігрував до США. Автор статей про рідне село та поета і громад. діяча П. Думку, вміщених у 3-му т. істор.-мемуар. зб. «Шляхами золотого Поді­л­ля: Тернопільщина і Скалатщина» (Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1983; у ньому ж на­друковано ста­т­тю І. Стадника про О.).

Завантажити статтю