Клєваєв Вадим Михайлович
Визначення і загальна характеристика
КЛЄВА́ЄВ Вадим Михайлович (18. 04. 1944, м. Чаплигін Липец. обл., РФ — 24. 10. 2002, Київ) — мистецтвознавець, поет, перекладач. Член НСХУ (1974). Закін. Київський художній інститут (1967). Працював від 1966 у ДМУОМ: 1968–69 — завідувач відділу рад. мистецтва; водночас 1968–70 — викладач інституту театр. мистецтва; 1969–76 — завідувач відділу ж. «Образотворче мистецтво»; у серед. 1980-х рр. — викладач Інституту підвищення кваліфікації працівників культури; від 1971 — у Нац. академії образотвор. мистецтва і архітектури: 1976–2002 — старший викладач кафедри теорії та історії мистецтва (усі — Київ). Досліджував укр. і зарубіжне мистецтво 20 ст. Співупорядник буклета «Державний музей українського образотворчого мистецтва Української РСР» (К., 1969), каталогів виставок малюнка укр. рад. художників 1917–41 та живопису 19 — поч. 20 ст. у колекції НХМ. Автор низки статей у ж. «Образотворче мистецтво», зокрема «Великий гуманіст. Альбрехт Дюрер» (1971, № 3), «Відтворення гармонії. Антуан Бурдель» (1972, № 5), «Революційні традиції радянського мистецтва і сучасний художній процес» (1973, № 4), «Кіпрські образи Георгія Чернявського» (1975, № 5), «Висока місія митця» (1976, № 4), «Від самогубства мистецтва до мистецтва самогубства» (1980, № 3), «Фальсифікатори та їх сутність» (1983, № 2), «Буржуазний модернізм і світова мистецька спадщина» (1986, № 4). Переклав із нім. та франц. мов окремі твори Р.-М. Рільке, Ґ. Аполлінера, Т. Корб’єра, П. Клоделя. Упорядковано і видано його кн. «Сочинения» (поезії, переклади, уривки зі щоденника), «Накануне прекрасного дня. Неоконченный роман об итальянском живописце Караваджо» (обидві — 2005), «Здесь видно несколько влияний» (пародії, жартівливі вірші, п’єси «История об отроках вавилонских» і «Добрый человек из Унитаза»), «Лекции по истории искусства» (обидві — 2007; усі — Київ).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
