КЛЄВА́ЄВ Вадим Михайлович (18. 04. 1944, м. Чаплигін Липецької обл., РФ — 24. 10. 2002, Київ) — мистецтво­знавець, поет, пере­кладач. Член НСХУ (1974). Закінчив Київський художній ін­ститут (1967). Працював від 1966 у ДМУОМ: 1968–69 — завідувач від­ділу радянського мистецтва; водночас 1968–70 — викладач ін­ституту театрального мистецтва; 1969–76 — завідувач від­ділу журналу «Образотворче мистецтво»; у середина 1980-х років — викладач Ін­ституту під­вище­н­ня кваліфікації працівників культури; від 1971 — у Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури: 1976–2002 — старший викладач кафедри теорії та історії мистецтва (усі — Київ). Досліджував українського і зарубіжне мистецтво 20 ст. Спів­упорядник буклета «Державний музей українського образотворчого мистецтва Української РСР» (К., 1969), каталогів ви­ставок малюнка українського радянського художників 1917–41 та живопису 19 — початку 20 ст. у колекції Національному художньому музеї. Автор низки статей у журналі «Образотворче мистецтво», зокрема «Великий гуманіст. Альбрехт Дюрер» (1971, № 3), «Від­творе­н­ня гармонії. Антуан Бурдель» (1972, № 5), «Революційні традиції радянського мистецтва і сучасний художній процес» (1973, № 4), «Кіпрські образи Георгія Чернявського» (1975, № 5), «Висока місія митця» (1976, № 4), «Від самогубства мистецтва до мистецтва самогубства» (1980, № 3), «Фальсифікатори та їх сутність» (1983, № 2), «Буржуазний модернізм і світова мистецька спадщина» (1986, № 4). Пере­клав із німецької та французької мов окремі твори Р.-М. Рільке, Ґ. Апол­лінера, Т. Корбʼєра, П. Клоделя. Упорядковано і ви­дано його книги «Сочинения» (поезії, пере­клади, уривки зі щоден­ника), «Накануне прекрасного дня. Неокончен­ный роман об итальянском живописце Караваджо» (обидві — 2005), «Здесь видно несколько влияний» (пародії, жартівливі вірші, пʼєси «История об отроках вавилонских» і «Добрый человек из Унитаза»), «Лекции по истории искус­ства» (обидві — 2007; усі — Київ).