Олійник Степан Іванович

ОЛІ́ЙНИК Степан Іванович (21. 03(03. 04). 1908, с. Пасицели Ананьїв. пов. Херсон. губ., нині Поділ. р-ну Одес. обл. — 11. 01. 1982, Київ) — письмен­ник-гуморист, сатирик. Батько О. Олійник. Член СПУ (1944). Сталінcька премія (1950). Державні нагороди СРСР. Депутат ВР СРСР 6–7 скликань (1964–70). Перші 5 кл. навч. у школі с. Третя Миколаївка (нині Левадівка Березів. р-ну Одес. обл.), від 6-го — в одес. школі ім. Лесі Українки, брав участь у літ. гуртку та в роботі редакції стін. газети. Закін. Одес. пед. ін­ститут (1937), під час навч. у ньому 1931 був заарешт., деякий час провів у вʼязниці. Дебютував 1925 вір­шем у г. «Червоний степ» (Одеса). Від 1926 від­віду­вав засі­да­н­ня одес. філії «ГАРТу». Друкував твори в одес. часописах «Молода гвардія», «Металеві дні», «Провесень», «Прибой». Від 1929 — на журналіст. роботі, зокрема від 1935 — кор. одес. обл. г. «Чорноморська комуна», 1941–43 — літпрацівник г. «Сталин­градская правда», 1944–46 — завідувач від­ділу г. «Колгоспник України», від 1946 упродовж багатьох років — спів­роб. та чл. редколегії, до 1952 — завідувач від­ділу фейлетонів ж. «Перець» (обидва — Київ), був одним із провід. авторів часопису (понад 120 його фейлетонів на­друк. у рос. перекл. в моск. г. «Правда»). 1938 під­готував та пере­дав до видавництва «ЛІМ» збірку віршів, що так і не побачила світ. Особливу популярність здобув у повоєн­ні роки. Темою віршов. фейлетонів О., що мали широкий резонанс («Номенклатурний Мацапура», «Дорога дама», «Канцелярський конвеєр»), була боротьба з бюрократією, шахрайством, зло­вжива­н­ням владою, негатив. побут. явищами. У творчості поета по­єд­нуються публіцистичність та мист. довершеність, гуморески вирізняються яскравою, образ. мовою. Для віршів характерні актуальність тематики, сатир. гострота, політ. цілеспрямованість, соковитий укр. гумор. Окрім гуморесок, О. створював ліричні замальовки з життя рідного краю («Ланами йду», «Рибальське», «Гармошка повин­на грати»), футбол. уболівальників («Футбол і моя теща»), писав жартівл. вірші про Одесу («На Дерибасівській», «В Одесі на Привозі»), для дітей («По Іринку», «У бабусинім буфеті»). Його твори пере­кладені багатьма мовами світу. Автор лібрето коміч. опери «В степах України» (1952, за пʼєсою О. Корнійчука, композитор О. Сандлер). За мотивами сатир. фейлетону «Пес Барбос і по­вчальний крос», на­­друк. 1960 у г. «Правда», Л. Гайдай зняв ві­домий короткометраж. фільм «Пес Барбос і не­звичайний крос» (1961, «Мосфільм»). 1981 на батьківщині письмен­ника започатковано щоріч. між­регіон. літ.-мист. фестиваль гумору й сатири «Степанова весна», 1983 — «Олійниківські чита­н­ня», засн. премію його імені «В імʼя добра», створ. Олійника Степана Меморіальний музей у с. Левадівка (2002 там встановлено його погру­д­дя), 1984 — у Києві від­крито мемор. дошку на фасаді будинку, де 1952–82 він жив, 1985 б-ці Деснян. р-ну Києва присвоєно його імʼя, 1990 імʼям О. на­звано вулицю в Києві, 1996 — узвіз в Одесі.

Завантажити статтю