Олійник Степан Іванович

ОЛІ́ЙНИК Степан Іванович (21. 03(03. 04). 1908, с. Пасицели Ананьїв. пов. Херсон. губ., нині Поділ. р-ну Одес. обл. – 11. 01. 1982, Київ) – письменник-гуморист, сатирик. Батько О. Олійник. Член СПУ (1944). Сталінcька премія (1950). Державні нагороди СРСР. Депутат ВР СРСР 6–7 скликань (1964–70). Перші 5 кл. навч. у школі с. Третя Миколаївка (нині Левадівка Березів. р-ну Одес. обл.), від 6-го – в одес. школі ім. Лесі Українки, брав участь у літ. гуртку та в роботі редакції стін. газети. Закін. Одес. пед. інститут (1937), під час навч. у ньому 1931 був заарешт., деякий час провів у в’язниці. Дебютував 1925 віршем у г. «Червоний степ» (Одеса). Від 1926 відвідував засідання одес. філії «ГАРТу». Друкував твори в одес. часописах «Молода гвардія», «Металеві дні», «Провесень», «Прибой». Від 1929 – на журналіст. роботі, зокрема від 1935 – кор. одес. обл. г. «Чорноморська комуна», 1941–43 – літпрацівник г. «Сталинградская правда», 1944–46 – завідувач відділу г. «Колгоспник України», від 1946 упродовж багатьох років – співроб. та чл. редколегії, до 1952 – завідувач відділу фейлетонів ж. «Перець» (обидва – Київ), був одним із провід. авторів часопису (понад 120 його фейлетонів надрук. у рос. перекл. в моск. г. «Правда»). 1938 підготував та передав до видавництва «ЛІМ» збірку віршів, що так і не побачила світ. Особливу популярність здобув у повоєнні роки. Темою віршов. фейлетонів О., що мали широкий резонанс («Номенклатурний Мацапура», «Дорога дама», «Канцелярський конвеєр»), була боротьба з бюрократією, шахрайством, зловживанням владою, негатив. побут. явищами. У творчості поета поєднуються публіцистичність та мист. довершеність, гуморески вирізняються яскравою, образ. мовою. Для віршів характерні актуальність тематики, сатир. гострота, політ. цілеспрямованість, соковитий укр. гумор. Окрім гуморесок, О. створював ліричні замальовки з життя рідного краю («Ланами йду», «Рибальське», «Гармошка повинна грати»), футбол. уболівальників («Футбол і моя теща»), писав жартівл. вірші про Одесу («На Дерибасівській», «В Одесі на Привозі»), для дітей («По Іринку», «У бабусинім буфеті»). Його твори перекладені багатьма мовами світу. Автор лібрето коміч. опери «В степах України» (1952, за п’єсою О. Корнійчука, композитор О. Сандлер). За мотивами сатир. фейлетону «Пес Барбос і повчальний крос», надрук. 1960 у г. «Правда», Л. Гайдай зняв відомий короткометраж. фільм «Пес Барбос і незвичайний крос» (1961, «Мосфільм»). 1981 на батьківщині письменника започатковано щоріч. міжрегіон. літ.-мист. фестиваль гумору й сатири «Степанова весна», 1983 – «Олійниківські читання», засн. премію його імені «В ім’я добра», створ. Олійника Степана Меморіальний музей у с. Левадівка (2002 там встановлено його погруддя), 1984 – у Києві відкрито мемор. дошку на фасаді будинку, де 1952–82 він жив, 1985 б-ці Деснян. р-ну Києва присвоєно його ім’я, 1990 ім’ям О. названо вулицю в Києві, 1996 – узвіз в Одесі.

Тв.: Мої земляки. К., 1947; Наші знайомі. К., 1948; Ознаки весни. К., 1950; Гумор і сатира. К., 1951; О., 1951; Моє слово. К., 1951; Як ми кажем – так і буде. К., 1951; Ровесники. К., 1952; Сер Макітра. К., 1952; З щирим серцем, а про декого з перцем. К., 1953; Дорога дама. К., 1954; Який Сава – така й слава. К., 1955; Вибране. К., 1956; Запалення совісті. Сцена в районній лікарні. К., 1959; Здоровенькі були. К., 1958; Карась-середняк. К., 1961; П’яні вовки. К., 1962; Дозвольте запевнить. К., 1963; Отак воно було. К., 1963; З книги життя: Біогр. новели, оповідання. К., 1964; 1968; Твори: В 2 т. К., 1964; В 3 т. К., 1968; В 4 т. К., 1978–79; Добрий день вам, добрі люди. К., 1966; Рідна сторона. К., 1967; Дозасідався… К., 1968; Батьки і діти. К., 1970; Здоровше з гумором живеться. К., 1972; З житейського поля. К., 1973; Готов почати все спочатку: Вибране. К., 1976; В ім’я добра – супроти зла. К., 1977; Де Іван? К., 1982; Поезії. К., 1984; Вибрані твори: Гумор, сатира, лірика. О., 2001; 2007; 2011; 2018; Весела книжечка: Вірші. О., 2003; Ланами йду: Пісні на вірші С. Олійника. О., 2010; Гуморески. К., 2011; Жартині з Олійниці: Вірші С. Олійника укр. та гагауз. мовами. О., 2016; За свободу і демократію: Зб. вибр. ст. К., 2018.

Літ.: Дузь І. М. Степан Олійник: Нарис про життя і творчість. К., 1964; Зуб І. В. Степан Олійник: Життя і творчість. К., 1978; Про Степана Олійника: Спогади, ст. К., 1988; Дузь І. М. Смішного слова чародій: Худож.-докум. нариси. О., 1989; Спогади про Степана Олійника. 2-е вид., доповнене. О., 2002; Сушинський Б. І. Степан Олійник: Поет на тлі епохи. О., 2004; Олійник Л., Бойченко В. Автографи свідчать: Побратими по перу про С. І. Олійника. О., 2007.

О. Л. Яворська

Основні твори

Мої земляки. К., 1947; Наші знайомі. К., 1948; Ознаки весни. К., 1950; Гумор і сатира. К., 1951; О., 1951; Моє слово. К., 1951; Як ми кажем – так і буде. К., 1951; Ровесники. К., 1952; Сер Макітра. К., 1952; З щирим серцем, а про декого з перцем. К., 1953; Дорога дама. К., 1954; Який Сава – така й слава. К., 1955; Вибране. К., 1956; Запалення совісті. Сцена в районній лікарні. К., 1959; Здоровенькі були. К., 1958; Карась-середняк. К., 1961; П’яні вовки. К., 1962; Дозвольте запевнить. К., 1963; Отак воно було. К., 1963; З книги життя: Біогр. новели, оповідання. К., 1964; 1968; Твори: В 2 т. К., 1964; В 3 т. К., 1968; В 4 т. К., 1978–79; Добрий день вам, добрі люди. К., 1966; Рідна сторона. К., 1967; Дозасідався… К., 1968; Батьки і діти. К., 1970; Здоровше з гумором живеться. К., 1972; З житейського поля. К., 1973; Готов почати все спочатку: Вибране. К., 1976; В ім’я добра – супроти зла. К., 1977; Де Іван? К., 1982; Поезії. К., 1984; Вибрані твори: Гумор, сатира, лірика. О., 2001; 2007; 2011; 2018; Весела книжечка: Вірші. О., 2003; Ланами йду: Пісні на вірші С. Олійника. О., 2010; Гуморески. К., 2011; Жартині з Олійниці: Вірші С. Олійника укр. та гагауз. мовами. О., 2016; За свободу і демократію: Зб. вибр. ст. К., 2018.

Рекомендована література

Дузь І. М. Степан Олійник: Нарис про життя і творчість. К., 1964;
Зуб І. В. Степан Олійник: Життя і творчість. К., 1978;
Про Степана Олійника: Спогади, ст. К., 1988;
Дузь І. М. Смішного слова чародій: Худож.-докум. нариси. О., 1989;
Спогади про Степана Олійника. 2-е вид., доповнене. О., 2002;
Сушинський Б. І. Степан Олійник: Поет на тлі епохи. О., 2004;
Олійник Л., Бойченко В. Автографи свідчать: Побратими по перу про С. І. Олійника. О., 2007.